Завоювання Плассана

— Та ні бо, ти помиляєшся, запевняю тебе, — захищався Амбруаз. — Там почуваєш себе точнісінько так, як в інших кав’ярнях на бульварі, — у Французькій кав’ярні чи в кав’ярні Мандрівників… Ми п’ємо пиво, пунш, мадеру, все, що завгодно, те саме, що п’ють усюди.

Але Гільйом тільки реготав.

— Все одно, — казав він, — я б нізащо не пив їхньої бурди; я б страшенно боявся, щоб мені не вкинули туди якоїсь пілюлі, що примусила б мене ходити на сповідь. Б’юсь об заклад, що ви граєте там у шворочку або в піжмурки, а хто програє, той частує.

Брати Мафр дуже сміялися, слухаючи ці жарти. Проте вони намагались переконати його, що там дозволяються навіть карти. Церквою, запевняли вони, і не тхне, в клубі дуже добре, чудові дивани і скрізь дзеркала.

— Все одно, — не вгавав Гільйом. — Я ніколи не повірю, що там не чути органа, коли у францисканців правлять вечірню службу… Та я похлинувся б своєю кавою від самої думки, що над моєю чашкою хрестять, вінчають або відправляють похоронну відправу.

— Це почасти правда, — сказав Альфонс, — якось цими днями, коли ми з Севереном грали на більярді, ми ясно чули, що над кимсь правили панахиду. То була маленька донька різника, що на розі вулиці Банн… Цей Северен — справжній дурень, він хотів налякати мене, казав, що труна ось-ось впаде мені на голову.

— Нічого казати, гарний у вас клуб! — вигукнув Гільйом. — Ні за що в світі я б не пішов туди. Це все одно, що пити каву в ризниці.

Гільйомові було дуже прикро, що він не член Молодіжного клубу. Його батько заборонив йому подавати заяву, боячись, що його не приймуть. Але його роздратування все зростало, і він таки подав заяву з проханням прийняти його, не попередивши про це нікого. Вийшов великий скандал. До комісії, яка відала прийомом нових членів, входили тоді і сини Мафра. Люсьєн Делангр був головою, а Северен Растуаль — секретарем. Юнаки зовсім розгубились. Не наважуючись підтримати таку кандидатуру, вони водночас не хотіли образити лікаря Порк’є, таку гідну, таку коректну людину, що здобула цілковите довір’я всіх плассанських великосвітських дам. Амбруаз і Альфонс благали Гільйома забрати назад свою заяву, доводили йому, що в нього немае ніяких шансів на успіх.

— Облиште! — відповідав він їм. — Обидва ви боягузи… Може, ви думаєте, що я хочу вступити у ваше братство? Я роблю це просто так, для сміху. Я хочу побачити, чи наважитеся ви голосувати проти мене… Я добре посміюся, коли ці святенники грюкнуть дверима перед моїм носом. Що ж до вас, мої голуб’ята, то можете розважатися, де хочете, я вам більше не товариш.