Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 1

3 серпня 1913 року під обід до будинку Джермінів доправили запакований у коробку предмет, після чого його негайно внесли до великої кімнати, де зберігалася колекція африканських експонатів, упорядкована сером Робертом та самим Артуром. Наступні події найкраще буде описати зі слів слуг, а також за результатами пізнішого огляду речей і паперів. З усього розмаїття свідчень найповнішою і найпослідовнішою є оповідь старого Соамеза, дворецького маєтку Джермінів. За словами цього гідного довіри чоловіка, перш ніж взятися відкривати коробку, сер Артур Джермін вигнав усіх з кімнати, а звуки молотка і долота з-за дверей засвідчили, що з цим він не зволікав. Якийсь час панувала тиша; Соамес не міг достоту сказати, як довго, але менш ніж за чверть години потому з кімнати почувся жахливий крик Джерміна. Наступної миті він вискочив з кімнати і прожогом кинувся до виходу з будинку, ніби переслідуваний страхітливим ворогом. Вираз його і без того доволі моторошного обличчя неможливо було передати. Уже біля вхідних дверей йому немовби щось спало на гадку, він раптом різко розвернувся і побіг сходами до підвалу. Геть ошелешені слуги все дивились на сходи, але їхній хазяїн не повертався. Лише знизу тягло смородом гасу. Коли стемніло, грюкнули двері, що вели з підвалу у двір; конюх побачив Артура Джерміна, з голови до ніг облитого гасом, який, злодійкувато озираючись, попрямував у бік чорного торфовища неподалік від будинку. Тоді, заціпенівши від невимовного жаху, всі побачили кінець. На торфовищі спалахнула іскра, здійнялося полум’я, і чоловік перетворився на стовп вогню, що сягав небес. Роду Джермінів більше не існувало.