В пазурах у двоглавого: Українство під царським гнітом (1654-1917)
- Автор: Ільєнко Іван
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 966-8135-13-х
- Жанр: История
Электронная книга - «В пазурах у двоглавого: Українство під царським гнітом (1654-1917)». Краткое содержание книги:
Стефан Яворський — ректор Київської Академії, протектор Московської Духовної Академії, місцеблюститель патріаршого престолу. Саме він переконав Петра І в тому, що київські вчені можуть бути найбільш корисними для російської освіти. Прослухавши в Москві проповідь Стефана, цар, якому вона дуже сподобалася, доручив патріархові викликати з Києва ще шість архімандритів чи ігуменів «в науках богоискусних к проповедованию слова Божим способных и архиерейского сана достойних».
Феофан Прокопович — професор і ректор Київської Академії, автор драми «Владимир», яка була присвячена І. Мазепі й уславлювала державну мудрість гетьмана. Після Полтавської трагедії переорієнтувався на бік царя, зачитав у Києві в його присутності панегірик, в якому назвав Мазепу «проклятим зрадником»,
«В науці нової філософії, — писав про Ф. Прокоповича В. Татищев, — він був такий учений, що й досі не було на Русі йому рівного».
У віршах Прокоповича останніх літ бринить туга («Ни с каких сторон света не видно. Все ненастие, нет и надежды, о многобедное мое счастие… "), незважаючи на те, що він, переживши чотирьох володарів трону, не впав у немилість до жодного.
Єпіфаній Славинецький — видатний учений, письменник, педагог і мовознавець. Викликаний з Києва до Москви для виправлення перекладу Біблії, був залишений там до кінця своїх днів. Заснував у Москві греко-латинську школу і був її ректором.
Дмитро Туптало-Ростовський — син козацького сотника Сави Туптала, називаного «честь і слава війська Запорозького». Вихователь Київської Академії. Проповідник гетьмана І. Самойловича та Києво-Печерської Лаври. Настоятель багатьох українських монастирів. З 1702 року — митрополит Ростовський, заснував школу для дітей усіх станів. Проголошений святим у православній церкві.
Кирило Розумовський — гетьман України, який 19 років (1746–1765) був президентом Російської Академії Наук. Мріяв про Академію Наук в Україні.
Олекса Розумовський — син гетьмана, член Сенату і міністр освіти, був прихильником російщення України.
Андрій Розумовський, син гетьмана, царський дипломат, посол у кількох державах, його підпис стоїть під Паризьким мирним договором (1814), голова російської делегації на Віденському конгресі.
Григорій Розумовський, син гетьмана, почесний член Імператорської Академії Наук, один з перших геологів у Росії.
Віктор Буняковський, математик, віце-президент Імператорської Академії. Майже сорок років викладав математику й механіку в цивільних та військових закладах Петербурга. Автор першого в Росії підручника теорії ймовірностей, лексикон математики, що став основою для російської математичної термінології.
Михайло Остроградський — родом з Полтавщини, вчився у Паризькій Сорбоні. Член Імператорської Академії Наук, а також Американської та Італійської Академій. Один з основоположників петербурзької математичної школи. Перебував під поліційним наглядом.
Яків Козельський — з полтавського козачого роду, вихованець Київської Академії і Петербурзького університету, вчений енциклопедист і філософ, член Малоросійської колегії (1722–1778). Основні праці: «Философские предложения», «Рассуждения о человеческом познании».
Петро Лодій — філософ, викладав у Львівському і Краківському університетах. 1803 року запрошений до Петербурга, перший ознайомив Росію з ідеями Канта. 1820 року йому заборонили читати лекції з філософії.
Володимир Лесевич — з козацького роду на Полтавщині. Філософ. Ознайомив російське суспільство з критичним напрямком філософської думки на Заході. Попрацювавши цілий вік у Росії, зрештою опинився серед свідомої української інтелігенції.
Осудливо ставився до перевертнів, що зреклися свого народу і його мови.
На переконання вченого, основою духовного життя народу має бути його рідна мова, всі інші мови конче будуть тільки помічними.
Памфил Юркевич — родом з Полтавщини, філософ, лектор, письменник. У 33 роки посів кафедру Московського університету. За визнанням В. Ключевського, «Його успіх у Москві був колосальний і заслужений».
Окремі українські родини дали російській науці по цілому грону визначних учених. Так, від селян Кістяковських із Чернігівщини пішли у світ: Олександр, правник, професор Київського університету, автор знаменитого «Елементарного підручника кримінального права»; три його сини — Володимир, електрохімік, професор Петербурзького університету, Богдан — правник, соціолог і філософ; Ігор — правник, професор Київського і Московського університетів.