Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна

Сімейні справи також гризли його. Джо, нарешті, пішов до свого брата Фреда і запитав його прямо, де їхній батько, і Фред, після якогось мимрення і заїкання, сказав йому. Гаррі, Тула і зведені брати і сестри Джо жили в Сіетлі. Вони були там, насправді, увесь час із тієї ночі у 1929 році, коли поїхали й залишили Джо самого в Секвімі.

Спочатку вони переїхали в напівзруйнований сарай унизу на набережній, на периферії Гувервілля. Хоч то й не була крита толем халупа, але вона була не набагато кращою. Хатина мала лише дві кімнати. Одна з них, із туалетом і раковиною, слугувала кухнею і ванною. Інша, з дров’яною піччю в кутку, була вітальнею і спальнею для всіх 6 членів сім’ї. Вночі вантажівки гуркотіли просто в кількох сантиметрах від їхніх вхідних дверей. Повії і бандити тинялися по дорозі під ліхтарями. Щури снували по кутках обох кімнат. Гаррі, не в змозі знайти роботу, у пошуках якої вони приїхали до Сіетла, жив на виплати по безробіттю.

Вони не довго залишалися в сараї на набережній, але місце, куди вони поїхали далі, було не надто кращим — старий будинок на Фінні Рідж, на захід від озера Грін. Він був збудований у 1885 році і з того часу не бачив ні реконструкції, ні ремонту. У ньому була лише одна електрична розетка й одинарна дров’яна піч для обігріву. Піч приносила мало користі, адже, у будь-якому разі, вони не могли дозволити собі дрова, щоб топити її. Розташований на гірському гребені, будинок уловлював кожен порив холодного вітру, що віяв знизу від Арктики на місто. Прагнучи нагріти будинок і поставити трохи їжі на стіл, Тула стала частою відвідувачкою місцевих кухонь із супом та сусіднього продовольчого складу, відкритого Лігою безробітних громадян — організацією, заснованою місцевими соціалістами. Присвячуючи себе роздачі продовольства і дров знедоленим, члени ліги підбирали все, що могли, наприклад, частково зіпсовані зернові на полях східної частини штату Вашингтон, і добували дрова в горах Каскад. Усе, що знаходили, вони зносили назад до Сіетла. Однак збори в продовольчому складі завжди були невеликі. Більшість страв, які Тулі вдавалося поставити перед своїми дітьми, складалися з пісних рагу, зварених із пастернаку, брукви, картоплі і тонких смужок яловичини. Переважно не маючи дров для печі, вона призвичаїлася перевертати свою електричну праску догори дном, підключати її до єдиної розетки й готувати їхнє рагу на прасці.