Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна
- Автор: Браун Дэниел Джеймс
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-617-7279-36-4
- Переводчик: Любовь Пилаева
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна». Краткое содержание книги:
Друга переносить нас до Німеччини, де Гітлер уже задумав свій найстрашніший план — Другу світову Перш ніж розв’язати війну, він прагне приспати ворога — показати, що Німеччина гостинна, вільна і мирна держава. Задля цього керівництво країни вирішує провести Олімпійські ігри 1936 року, куди, у складі збірної США з веслування, потрапляють наші герої.
Створена на основі реальних подій, книга розповідає про дружбу, вірність і відчайдушну боротьбу добра та зла. А головне — проводить паралелі з сучасним світом, змушує замислитись над тим, що подібний сценарій може повторитися, або навіть вже повторюється, сьогодні.
Юнак був сам собі на думці. Інші хлопці призвичаїлись називати його пан Індивідуальність. Він був фізично витривалим, незалежним, на вигляд упевненим у собі, доброзичливим і водночас дивно чутливим. Він, здавалося, мав приховані вразливості, чутливі місця, з якими ви мали проявляти обережність, якщо хотіли, щоб він відкрився вам, хоча ніхто, навіть інші другокурсники, не могли визначити їх, від чого все-таки вони з’явились, та чи змиритися з ними вартувало зусиль.
Але Ел Ульбріксон був не один, хто витратив чимало часу, намагаючись з’ясувати ці чутливі місця вразливого хлопця.
Він узяв мегафон і гаркнув на другокурсників, щоб зібралися внизу на рампі. Хлопці кинулися до води. Ульбріксон зайняв позицію вище від них на рампі, щоб отримати трохи переваги в зрості над цими височенними юнаками. Такі речі мали значення для Ульбріксона. Щоб командувати великими чоловіками, не значно молодшими за нього та, у багатьох випадках, такими ж вольовими, йому потрібні були всі переваги, які лиш можна отримати. Він поправив краватку, дістав свій ключ «Фі Бета Каппа» з кишені жилета й почав крутити його на стрічці, як часто робив у таких випадках. Якусь мить він мовчки дивився на них згори, щоб його позиція змусила їх замовкнути. А потім, без передмови, почав розповідати їм, як усе має бути.
«Ви не їстимете смаженого м’яса, — почав він різко. — Ви не їстимете випічки, але ви їстимете багато овочів. Ви їстимете хорошу, поживну, корисну їжу — таку їжу, яку готує ваша мама. Ви будете йти спати о 10-й годині і вставати рівно о 7:00. Ви не палитимете, не вживатимете алкоголю і не жуватимете жуйку. І ви будете дотримуватися цього режиму круглий рік, допоки веслуватимете для мене. Чоловік не може глумитися над своїм тілом протягом 6 місяців, а потім очікувати, що веслуватиме інші 6 місяців. Він має бути абсолютно непитущим цілий рік. Ви не будете лихословити ні на човновій станції, ні деінде в моїй присутності. Ви будете старанними в навчанні та підтримуватимете високий середній рівень оцінок. Ви не розчаруєте ні своїх батьків, ні товаришів по команді. А тепер — гайда веслувати».
Зусилля Ульбріксона із забивання в другокурсників кілка чи двох дали змішані результати. Два тижні по тому він зробив крок, який невідворотно розкрив рівень його високої поваги до них, хоча він і намагався приховати це. Коли він уперше вивісив орієнтовні списки екіпажів у новому році на дошці на човновій станції, кожен міг відразу побачити, що чотири з п’яти потенційних університетських човнів були складені, як зазвичай, із суміші хлопців із різних класів — кількох із торішнього другого човна першокурсників, кількох із кожного з двох торішніх юніорських човнів та декількох із торішньої основної університетської команди. Лише один екіпаж залишився цілісним від минулого року — човен Джо, перший човен першокурсників.
Принаймні поки що другокурсники мали сидіти разом точно так само, як і в червні, коли ракети, що відзначали їхню перемогу, вибухнули над автомобільним мостом у Поукіпзі: Джордж Лунд — на носі, Шорті Хант — номер 2, Джо Ранц — 3, Чак Хартман — 4, Делос Шох — 5, Боб Грін — 6, Роджер Морріс — 7, Бад Шахт — загребний і Джордж Моррі — рульовий. Призначення в човен видавалося матеріальним і неспростовним доказом, що припущення другокурсників були правдивими — було таки в них щось особливе, і Ульбріксон мав незвичайну віру в них як у єдине ціле. Але щоб будь-хто і особливо самі другокурсники не вбачали в цьому занадто багато, Ульбріксон поставив човен аж у низ списку, що загалом означав статус екіпажа в програмі. Другокурсники були не в першому чи другому човні. Вони були, в дійсності, у п’ятому човні, на найнижчій сходинці драбини та на останньому місці, де будь-хто очікував побачити серйозних претендентів на веслування в першій університетській команді наступної весни.
Хлопці не знали, як сприйняти таку неоднозначну інформацію. Хоч вони і не були дуже близькими, але зраділи можливості знову веслувати разом, навіть лише тому, що, схоже, їм це так добре вдавалося. Але враховуючи їхнє чемпіонство, вони визнали свою позицію у списку як необґрунтоване пониження і почувались добряче заляканими поведінкою свого нового тренера. Пиха хутко зникла з їхньої ходи. Ульбріксон був сильнішим чоловіком, ніж Боллес, і цей сезон явно буде складніший, ніж попередній.
Коли почався осінній тренувальний сезон, Джо докладав усіх зусиль, щоб не впасти духом. Його турбували не лише статус команди, жорсткість довгих тренувань чи неминучі дні веслування в дощ і пронизливий холод. Це було глибоко особисте. Незважаючи на довге літо за працею, він виявився ще біднішим, ніж був минулого року. Навіть вартість квитка у кіно в суботу ввечері тепер здавалася нерозсудливо марнотратною для нього. Його побачення з Джойс перетворилися на сумовиті зустрічі в студентській їдальні, де вони змішували кетчуп із гарячою водою і називали це томатним супом, а закінчували їжу крекерами з прісного тіста. Кільце з діамантом на пальці Джойс тішило обох, але часом Джо не міг утриматись, щоб не поглянути на нього і не замислитись, чи зможе він бодай колись справдити його наслідки.