Квітка кохання

Й гегнув, ніби гуска. – Скільки буде – стільки й мекну, Тут була б закуска. 4.10.1988 р. У КОГО Є ОХОРОНА У кого власна охорона – Тому неписані закони. 18.9.2010 р. ЩОБ БУТИ ЩАСЛИВОЮ Що тре’ робить, щоб буть щасливою? В професора питає жіночка під сливою. І відповів профессор жіночці з дороги: – Рот на замку тримать та розставлять як ширше ноги. 27.9 2010 р. ДВА РОЗУМОВИХ ЦЕНТРИ – У жінок є два розумових центри, /Та все це буде хай між нами/, Один з них в них у голові, А другий, вибачайте, між ногами. Й один із них завжди перемагає, Але який? – Це кожен знає. Бо якщо з вами та рішила залишиться, То не для того, щоб труситься. 27.9.2010 р. САМОЗАХОПЛЕННЯ Якщо ти чужу дружину Запросив у сад гулять, Це у нас всі процитують Просто як «самозахват». 16.4.2010 р. ВІЧНИЙ ПОДАРУНОК Як мати в люди виряджала, Вона не плакала, о ні! Вона мені подарувала Веселу посмішку тоді, Щоб обминали всі тривоги Й не знав ніколи я біди, І так на мене подивилась, Мов, проводжала назавжди. Коли ж кохана проводжала, Так просвітила мою кров, Що скільки я себе вже знаю, Відтоді й мрію про любов. І що робить тепер – не знаю, Чи зупинитись, чи іти? А бубни в серці вибивають Весь час акордами весни. 1.5.1978 р. КОЛИ ТИ ПОСМІХНУЛАСЬ Коли мені ти посміхнулась Теплом веселих таємниць, Неначе свіжістю війнуло З твоїх незайманих криниць. Враз зашуміло небо лісом, Затьохкав в серці соловей, А ти стояла і гукала, Щоб ще і ще зіграть… в хокей. 11.4.1978 р. ЯК ВПЕРШЕ Я ТЕБЕ ПОБАЧИВ Біляву берізку мені нагадала І небо, як льон голубе, Як пісню про першу любов проспівала, Як вперше побачив тебе. І очі манили мене, як волошки, У поле, де зріють жита запашні, Де грають всю ніч цвіркуни на гармошці Веселі романси тобі і мені. 11.4.1978 р. ІДЕ ЗИМА Дивлюсь на синь віків безмежну, На тихий шум Дніпровських хвиль, І думи важкі і бентежні Нависли, як на очі бриль. Пройшла весна, як крик сороки, Прийшла вже й осінь до дібров, Куди ж мої дівались роки, Куди ж поділася любов? Кохання наше відшуміло, Немов про Тарзана кіно, Куди ж воно, куди ж поділось, Куди ж поділося воно? А на душі зима лютує І вітер свище, аж гуде, Коли ж мене ти вже почуєш, Коли ж до мене вже прийдеш? 14.9.1978 р. ЯК ЗАВИВАЛА ХУГА Що ти не будеш – не вагався, Що ти не прийдеш – теж я знав, Але однаково примчався, Бо сам себе перевіряв. Шептались вітри із вербою, Щось говорили до зірок, А я стояв всю ніч з журбою І не відходив ні на крок. І коли хуга завивала Під тріск дібров, як сто чортів, О, як тебе душа бажала, О, як тоді тебе хотів! 19.9.1978 р. БЕЗГОЛОВЕ ЩАСТЯ Коли її він полюбив – Від щастя голову згубив, А зараз він сидить і плаче… – Куди ж дивився ти, козаче? 9.1.1979 р. ЩОБ НЕ ЗАБУВАЛИ Ми без роботи не дрімали, Навіть коли жінок не мали. Не всі від всіх себе ховали, Були й такі, що виручали... От ними ми й користувались. А тим, що більше всіх старались, Навіть синків подарували, За те, що нас не забували, 30.8.1978 р. ДИВНИЙ НАРОД... Мене ти навіть й не хвали А пригорни, як Сонце тишу, А потім вже що хоч роби І я тебе вже не залишу. Я – жінка, любий, пам’ятай, І тут вже нічого додати, Я – жінка, мати, я – твій рай, І це якраз ти мусиш знати. І хоч жінки ми – дивні люди, І жить не можем без причуд, Але за це якраз нас люблять, Як любить бджіл сорокопуд. 25.5.1978 р. НЕЙМОВІРНО, АЛЕ ФАКТ Цілі дні я думаю про тебе І ходжу неначе сам не свій, Бо завжди я згадую про небо Те, що визирає із-під вій.