Вождь червоношкірих (Збірник)

І далі в тому ж дусі. Чалому завивання було не в дивину, тож він не звертав на нього уваги.

Втім, бувають моменти, в які навіть найкращий співак вважає за потрібне замовкнути. Коли до джакалю Тоні залишилось менш як дві милі, Малюк неохоче припинив співи. Не те щоб він уважав свій голос неприємним чи немелодійним, просто цього вимагала елементарна обережність.

Стежка нагадувала арену цирку, але крапчастий чалий упевнено долав колючий лабіринт, доки відомі тільки вершникові вірні ознаки не підказали, що до переправи вже рукою кинути. За хвильку в просвітку між кактусами вигулькнула солом'яна стріха джакалю і кам'яне дерево, яке зросло на березі струмка. За кілька кроків Малюк зупинив коня і почав пильно вдивлятися у щілини між заростями. Нарешті він спішився, кинув повіддя і вирушив далі на своїх двох, крадучись нечутно і непомітно, як індіанець. Тренований чалий застиг, не зронивши ні звука.

Малюк безшумно підповз до краю хащі й заліг у засідці в густому скупченні кактусів.

За десять ярдів від схованки у затінку джакалю сиділа Тоня і плела сиром'ятний аркан. Навряд чи дівчину можна було звинуватити за це, тим паче що жінок часто можна заскочити і за набагато грайливішими заняттями. Але, правду кажучи, при цьому Тонина голівка зручно вмостилася на широких грудях високого світлочубого чоловіка, котрий обіймав дівчину і допомагав її метким пальчикам плести шестистренговий аркан.

Сандридж метнув швидкий погляд на темну стіну кактусів — він почув тихе скрипіння, яке дещо нагадало рейнджерові. Так скрипить кобура, коли її власник хапається за рукоятку шестизарядного револьвера. Та звук не повторився, а Тонині пальчики потребували уваги.

Потім, під прицілом смерті, молоді люди завели розмову про кохання; нерухоме липневе повітря доносило до вух Малюка кожнісіньке слово.

— Запам'ятай, — мовила Тоня, — не приходь, доки я не пошлю по тебе. Скоро він буде тут. Вакеро у крамниці сказав, що три дні тому бачив його біля Гваделупе. Коли він опиняється поблизу, то завжди заїжджає до мене. Якщо він побачить тебе тут, то вб'є. Тому, благаю заради всього святого, не приходь, поки я не пришлю тобі записку.

— Гаразд, — погодився незнайомець. — А потім?

— А потім, — відповіла дівчина, — ти приведеш своїх людей і вб'єш його. Або він уб'є тебе.

— Сам він не здасться, це точно, — кивнув Сандридж. — Вбити або загинути самому… в офіцера, який полює на Малюка Сиско, невеликий вибір.

— Він мусить померти, — сказала Тоня. — В іншому разі ми ніколи не знатимемо спокою на цьому світі. На його совісті багато людських життів. Настала черга Малюка. Приведи своїх людей і не дай йому бодай найменшого шансу вислизнути.