Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Биографии и мемуары » Любомир Гузар. Хочу бути Людиною
Любомир Гузар. Хочу бути Людиною - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Любомир Гузар. Хочу бути Людиною

Электронная книга - «Любомир Гузар. Хочу бути Людиною». Краткое содержание книги:

Блаженніший Любомир Гузар майже півстоліття жив поза Україною, багато подорожував із місіями, і тепер він став прикладом — яким може бути українець, сформований в умовах вільного світу. Прийнявши управління Українською греко-католицькою церквою на тому етапі, коли її називали «регіональною», і довівши до статусу церкви для всієї країни, патріарх Гузар добровільно передав владу молодому наступнику, щоб мати ще час бути корисним державі. Стати добрим порадником за гамбурзьким рахунком. Дороговказом. Гордістю нації.
1 ... 61 62 63 64 65 66 67 68 69 ... 79
Перейти на страницу:

Масштаб цього проекту в задумі перевершує суто українські інтереси. У глобальному надзавданні Київської єдності Гузар бачив новий горизонт для УГКЦ. Вона могла стати майданчиком для експерименту й відпрацювання діалогу між Східною і Західною церквами. «Між греко-католиками (під впливом латинської традиції) і православними існують поважні відмінності, що позначається на взаємовідносинах, — говорить він. — Тепер постала велика проблема: як усі ті елементи зібрати, щоб була єдність, — саме єдність, а не „однаковість“. Хоча дехто вважає, що маємо бути всі однакові, від краю до краю. На щастя, це думка не більшості.

До сьогодні, на жаль, на мою скромну думку, не зроб­лено достатньо, щоб створити візію, якою має бути єдність Христової церкви, що зберігала б специфіку кожної помісної Церкви, яка має власну богословську, обрядову традицію, мову, літургіку тощо. Одні наполягають на окремішності, інші на однаковості. Немає якоїсь сконцентрованої праці над тим, щоб показати церкву одною, але у складових частинах різноманітною».

Урешті-решт, для УГКЦ це «справа честі». Слід дати зрозуміти, переконати людей у тому, що унія — це не лайливе слово. Що б не писали в Баламандських угодах[25] і Гаванській декларації, унія — не «історична помилка». Не можна нав’язувати унію, як не можна нав’язувати будь-яку форму єдності, але в ненасильницької формі вона має право на існування. Вона може бути «контактною зоною» і позитивним прикладом співіснування в одній структурі двох традицій, які досі вважалися взаємовиключними і навіть ворожими.

«Цивілізоване вирішення долі Київської церкви може стати справжньою «лабораторією екуменізму», по­збавленого ультимативності й сповненого духом співпраці та партнерства. Гармонійні інклюзивні форми об’єднання Київської церкви (наприклад, у формі єдиного патріархату — наскрізній історичній візії українців ще з ХVІІ століття) завдяки унікальній співпричасній відкритості могли б стати шансом для центрів християнства зустрітися на його терені, щоб врешті-решт знайти нові екуменічні моделі порозуміння», — вважає кардинал Гузар.

Для Римської курії, у якій досі сильні тенденції до неприйняття такого «компромісу», як східна католицька церк-ва, що зберігає свої грецькі традиції, це стало б доказом того, що такі проекти не лише мають право на існування — вони мають оригінальні завдання у католицькій церкві, такі, як практична реалізація ідей ІІ Ватиканського собору й католицького універсалізму. Як необхідний для розвитку екуменічного процесу приклад того, що в католицькій картині світу можливе співіснування «різних і рівних». Причому це позитивний приклад не тільки для церкви, але для всього світу, що глобалізується і часто підміняє ідею глобалізації уніфікацією.

Проект Київської церковної єдності був і залишається, напевно, найдорожчим серцю Блаженнішого Любомира. Це ідея, до якої він, людина похилого віку й обмежених фізичних можливостей, ставши емеритом, постійно повертається у розмовах і публікаціях, немов намагається пояснити те, чого ми ще не зрозуміли чи до чого не були готові тоді, коли він уперше її виголосив. Гузар повторює ці думки, відточує формулювання, аби зробити їх більш прозорими і чіткими, залучити до дискусії найширшу ауди­торію. Він прагне нав’язати нам звичку думати про себе, як про частину великого, глобального проекту, на який несоромно працювати, до якого має сенс докластися, заради якого можна боротися зі своїми травмами.

* * *

Єдність церков Київської традиції видавалася — і досі так є — дещо утопічною попри те, що зближення (особливо на тлі драматичних подій останніх років) поступово відбувається. Можливо, грає роль те, що радянська «картина перемоги» як торжества «нульової суми» поступово витісняється з поля суспільної дискусії стратегією win-win[26]. Так, питання «хто буде головним?» досі хвилює тих, хто претендує на владу, але все менше турбує людей. Ці настрої поступово проникають навіть у відносно легко маніпульовані церковні громади. На тлі цих процесів можна припускати, що рано чи пізно проект єдності виявиться затребуваним. Київську єдність можна мислити церковно, а можна ширше: побачити у своєму «положенні між» не гірку долю неприкаяності, непотрібності й «недобуття», але перспективу й виклик. Тому що «між», якщо відкинути «буфер» і «транзит», є місцем контакту. Місцем діалогу, примирення, взаєморозуміння.

вернуться

25

Баламандські угоди (1993) — спільна заява (не документ) представників католицької та православної церков, що серед іншого визнавали існування східних католицьких церков.

вернуться

26

Win-win — це стратегія, при якій немає переможених, кожен із учасників у виграші. Скерована на взаємний виграш завдяки розумінню інтересів сторін.

1 ... 61 62 63 64 65 66 67 68 69 ... 79
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)