Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Марко усміхнувся.
— Об этом не волнуйтесь, Бендер! Если бы со мной вдруг что-нибудь случилось или мне пришлось бы уехать из Харбина, я рекомендовал вас моему другу. Он англичанин. Я уверен, вы поймете друг друга. Он будет платить вам столько же. Работа будет прежней. Вы ничего не потеряете. Я сообщил ему ваш адрес и он сам найдет вас в случае чего.
— Благодарю вас, мистер Мак-Миллан! — мовив розчулено Бендер. — Вы, наверное, первый человек, который по достоинству оценил мои скромные таланты.
— А тепер… оставьте меня, Остап. Мне нужно наконец привести себя в порядок. Одну встречу я уже пропустил… — гмикнув Марко. — Теперь следует поторопиться, чтобы не опоздать и на вторую…
Бендер відкланявся. Уже майже зачинивши за собою двері, він раптом знову увійшов до кімнати.
— Мистер Мак-Миллан…
— Что-то еще, Остап? — запитав Марко.
— Да… Я совсем забыл. Вы легко сможете убедиться в правдивости моей истории.
— Каким же образом, Бендер? — поцікавився Марко. — Хотя, сказать по правде, я и так в ее правдивости не сомневаюсь ни капли…
— У Сони… У Сони Эйзерманн на запястьях остался след… От кандалов. Как бы ни были любезны с ней ее тюремщики в Александровской тюрьме, железные браслеты все-таки успели попортить ее прекрасные руки за время этапирования на Сахалин. Да и в самой тюрьме она все же была вынуждена сидеть в кандалах… Как она их не лечила потом, они остались навсегда. Красные следы вокруг запястий. Она страшно стеснялась этих шрамов. Все время прятала их под длинными манжетами, украшала запястья широкими браслетами или носила длинные перчатки… Не думаю, что со временем эти следы исчезли… Наверное, прячет их, маскирует, как и раньше…
Марко вдячно кивнув.
Таємниця леді Сибілли Чеддерс була розгадана…
Вона чекала його. Невимовно прекрасна якоюсь особливою, зрілою, магнетичною вродою. Такій вроді було важко протистояти, опиратися.
Її краса забивала думки, збивала з пантелику, змушувала хвилюватися і думати лише про одне…
Тонкий аромат парфумів огортав її невидимим серпанком. Сукня зі срібним переливом і високими, розшитими бісером манжетами їй дивовижно пасувала.
Волосся було ретельно вкладене у розкішну зачіску, яка лише підкреслювала тендітність овалу її лиця.
На обличчі — ніяких білил. Кисті рук — у білих мереживних рукавичках…
Вона кинулася до нього, щойно він з’явився на порозі її кімнати.
— Алексе… — її шепіт пролунав зовсім близько, біля вуха. Вуста торкнулися його губ, змушуючи відповісти на поцілунок, а долоні лягли на груди, змушуючи напружитися усім тілом. — Алексе… Поцілуй мене знову… Так, як цілував сьогодні вранці! Благаю!
— Сибілло… — відповів Швед. — Зупинися, зупинися, Сибілло. Ми маємо розпочати з того, на чому завершили сьогодні вранці…
— Так, — немов уві сні, мовила вона. — Це був поцілунок. Твій, Алексе, поцілунок. Вибач… я трохи перехвилювалася. Я не стрималася і нюхнула кокаїну… Зовсім трохи. Щоб знову пригадати смак твоїх поцілунків…
— Мої поцілунки і так усі належать тобі, Сибілло, — усміхнувся Марко. — Але спочатку ти маєш відкритися, довіритися мені. Твої натяки та обережна розповідь вранці геть збила мене з пантелику. Ти подобаєшся мені, ти мене зачарувала. Я казав тобі, що не зможу ризикувати усім заради жінки, якої навіть не знаю. Сядьмо, люба, і ти розповіси мені усе із самого початку. Я мушу зрозуміти, що робити далі, як убезпечити тебе… і себе. Адже, я так розумію, ті люди, росіяни, розраховують застати мене у тебе вночі. Тож у нас не так вже й багато часу…
Сибілла зітхнула. Дія кокаїну заважала їй зосередитися, але вона все ж зібралася з думками.
— Є одна жінка, — сказала вона. — Її звуть Зоя Воскресенська. Вона — росіянка. Агентка ОДПУ… Під виглядом співробітниці російського нафтового синдикату вона здобуває відомості для совєцької розвідки… Вона приходила до мене удосвіта. Алексе… Ти маєш знати… Вона давно тримає мене на гачку.
Знайомство вчорашньої Соні Ейзерманн, а сьогодні розкішної Сибілли Чеддерс із лордом Семпіллом у ВНК планували дуже ретельно. Адже Семпілл міг стати найкращим інформатором щодо бурхливої діяльності Великої Британії на Далекому Сході.
На роль спокусниці англійського лорда її затверджував сам товариш Бокій[6]. Соня для цієї ролі підходила ідеально. Вона добре володіла французькою й англійською, була витонченою і чарівною. Справжньою світською дамою.
6
Бокій Гліб Іванович — відомий співробітник ЧК/ОГПУ/НКВД, Комісар державної безпеки 3 рангу, один з організаторів репресій в СРСР у 1920-1930-ті роки. Згадується в книзі О. Солженіцина «Архипелаг ГУЛАГ» як керівник так званої трійки — позасудового органу масових репресій.