Повна академічна збірка творів

latet anguis in herba315.

Дірафод тт]ѵ хоіраЬа кой ті та: Dibaphus etc.316 Pulchre haec intelligis, mi anime, et ut perfecte intelligas et sapias, Christus fadet, si in caritate ejus perseveraris et fideliter uteris dato jam tibi talento.

Ceterum dum liberi sumus, curabis, mi cariss[ime,] ut saepius ore tenus vivaque voce confabulemur ev xf] Леахч et literariam confabulationem reservemus in id tempus, cum non licuerit nec vacaverit coram 6|аіЛеТѵ, quod jam prope adest. Quotidie autem mane missitabis ad me nostrum Maximiscum317, ut et illi aliquid dicam boni, et ad te meum... quidvis tamen dem non de trivio.

Vale, атг|Ьісттє, каігцаад аѵтіфіЛеі! Log Гр[г)у6ріод] Ца(3(3іѵ].

*

Найдорожчий мій Михайле, молюся про ласку для тебе в Господа нашого!

Дні й ночі, залишивши все, будемо прагнути, скеровувати кожну думку, найдорожчий, до того миру, котрий перевищує будь-який розум і який є ["мир, всяк ум преимущій"], що перекладене з грецьких слів: xf]v ецэг|ѵг]ѵ йтіерехоистаѵ Tidvxa voov. Що більше холоне жар ницих пристрастей, то ближче підходимо ми до цього божественного оплоту. Зверни увагу на море твого серця, твоїх помислів, і зваж, який саме вітер здіймає хвилі, що наражає на небезпеку човник твоєї душі. Чи не вітер честолюбства?.. Старайся розбудити, щоб поспішив тобі на допомогу той: ["егоже вѣтры послушают"]. Що ж це таке, який злий дух вабить нас до підмальованих красот цього світу? Блиск палаців чи порфири? Ах, ти не бачиш, скільки зла криється всередині, під красивою зовнішністю:

змія таїться в траві.

Пурпурна тога жерця ховає роздуту шию. Прекрасно ти це розумієш, душе моя, а щоб досконало зрозумів і пізнав, це дасть Христос, якщо ти будеш стійким у любові до нього й належно використаєш даний тобі талант.

Далі, поки ми вільні, подбай, найдорожчий, щоб ми частіше вели бесіду віч-на-віч у залі, а листовну бесіду відкладімо на той час, коли буде неможливо й ніколи зустрічатися безпосередньо, а цей час уже не за горами. Щодня посилай до мене вранці нашого Максимка, щоб і йому я міг сказати щось добре, і тобі дати щось моє..., що не входить до кола звичайного.

Бувай здоров, о дорогий, і відплачуй мені за любов любов'ю! Твій Гр[игорій] С[авич].

43

[Харків], квітень [1763 p.]

Desideratissime sodalis318, mi Michael!

Hodie tam mane sum expergefactus, ut sesqui tertia hora solis ortum anteverterim. Deum immortalem! quam hilaris, quamque alacris expeditaque fulmine agilior, ocyor Euro319 ilia nostri pars erat, quae divina vocatur, Maroni dicta aurai simplids ignis320. Itaque, ut paroemia est, ubi quis dolet, ibidem et manum habet321. Nam avarus quidem continuo ad pecuniam, mercator ad merces, ad boves arator, miles ad arma, breviter, ubi quid sive dolet sive delectat, ibi quisque et mentem et linguam gaudet habere322. Meum autem, simul ac surrexi, cor cucurrit ad proprium thesaurum. Coepi egomet mecum cogitare sic: hem nos stulti et miseri indignamur, siquis nostrum aut pauper vulgi juditio, at humilis vivit ac sine ullo magistratu cum sola virtus beat beatumque servat323. Quid? contraxistine tandem virtutem? Edne tandem pervenisti, ut ad te quoque dictum id possit pertinere: u|_uv ЬєЬотаї уѵагѵаі та |аисттг|ріа тГ]с (ЗастіЛєіад тсоѵ oupavcov324; Sin minus, ubi est pretium temporis325? His et similibus memet ipse alloquens, coepi temporis rationem subducere, quando, quam multis, quamque futilibus rebus rem omnia pretio superantem impenderim. Rursum autem quam ne nunc quoque novi uti tempore, sed quod praesens est et solum in manu nostra, id aut nugis, aut, quod miserius est, maerore, quodque miserrimum, peccatis exigitur. Futurum speratur, praesens temnitur; captatur, quod non est, quod adest negligitur, tanquam aut praeterfluens redire, aut futurum certo posset obtingere326. Talia mente perlustranti subiit graecum distichon, quod ego jam cum essem в Лаѵрѣ Святаго Сёргіа327, et verteram latine et didiceram. Hoc quoniam non inelegans est, hie addimus: