Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
Qui valet arva colens, rege est felidor aegro. Imo est hie melior rege valente quoque.
*
Здрастуй, мій Михайле, багатший за царів усього світу, вільніший, ніж сатрапи, найбезпечніший у [своєму] спокої!
Ти сьогодні не прийшов до школи, і я страшенно сумував за тобою. О, хоч би не справдилось те, що я підозрюю! Боюсь, чи не захворів ти в цей нездоровий час, чого нехай не буде з милості Христа. Тому повідом нас найближчим часом, що з тобою. Наш Яшко вже сміється й бавиться, ніби ластівка, провіщаючи весну. Але в школу він не піде, доки не справлять йому доброго взуття. Бо його лихоманка, між іншим, викликана й тим, що він до цього часу ходив у поганому взутті. Ми з великим задоволенням потурбуємось про це заради тих, кого по-справжньому любимо й повинні любити. Якщо ти здоровий, ощаслив мене, о мій найдорожчий. Твій Григорій С[авич].
Здоровий хлібороб щасливіший від хворого царя. Ні, він кращий навіть від здорового царя.
[Харків, перша половина березня 1763 p.]
Salve Tyro Christi strenuissime!
Michael dilectissime!
Lecta tua schedula magna cum voluptate nec sine risu, cum multa mecum cogitarem, vel potius tecum tacite loquerer, deinde ad somnum compositus plurima super eadem re in pectore versarem visus sum mihi subinde audire intus vocem hanc: vita nostra militia est...290 Ergo o Ьіа(ЗоЛод cum non potuit te avaritia voluptateque inescare ad corrumpendam animam, aggressus est valetudinem tuam laedere? Sic est profecto; et vero sapienter dictum est: e malis minimum esse eligendum291. Novit veterator ille optima quaeque ingenia ttqoc Kevobo^Lav esse propensissima, praesertim hac, qua tu es aetate; hancque permultis saepe praematuri292 funeris accelerasse horam, aut saltern immedicabiliter laesisse aliquam generosam corporis, velut oculos pectusque, partem. Ilia igitur postquam non successit, hac via est aggressus. Tu vero ita hos ineptos quidem ac steriles, sed gravissimos labores exantlabis, ut interim nunquam non memor sis pretiosissimae valetudinis. Praestat vanae gloriolae jacturam facere. Id fiet, si tantum labores nitarisque, quantum mediocri disdpulo sit satis tuaeque obedientiae, ne quid vehementiae de propria addas alacritate. Sed avocor ad R[everendi]ss[imum] nostrum L[aurentium] Praefectum dominum et amicum293. Tu, charissime, esto sub alis Duds tui Christi. Vale in eo. Tuus Gregor[ius] Sab[bin],
*
Здрастуй, найхоробріший новобранцю Христового воїнства!
Найулюбленіший Михайле!
Прочитавши з великим задоволенням і не без сміху твою листівку, я багато сам собі роздумував, вірніше, розмовляв мовчки з тобою, а потім, приготувавшись до сну, довго думав про те ж саме. Аж раптом мені здалося, що я чую такий внутрішній голос: наше життя - це військова служба... Отже, диявол після того, як не зміг спокусити тебе ані скупістю, ані втіхами й тим самим заподіяти шкоду твоїй душі, мабуть, вирішив шкодити твоєму здоров'ю? Це, поза сумнівом, так. І справді мудро сказано: із двох зол обирати менше. Знає цей старий пройдисвіт, що деякі найкращі уми дуже схильні до марнославства, особливо в такому віці, як твій, і цим часто збавляв віку або невиліковно вражав якусь шляхетну частину їхнього тіла, наприклад, очі або легені. Отже, не досягши успіху першим способом, він намагається діяти іншим шляхом. Ти ж ці безглузді й порожні, але водночас дуже тяжкі труди виконуй так, щоб не забувати про своє найдорогоцінніше здоров'я. Краще пожертвувати своїм честолюбством. Це здійсненно, якщо будеш працювати й напружуватись так, як це достатньо для посереднього учня та для твоєї дисциплінованості, без властивого тобі гарячого запалу. Але я звернуся до нашого друга, превелебного пана
префекта Л[аврентія]. Ти ж, найдорожчий, перебувай під крилами твого Вождя Христа. Бувай здоров у ньому!
Твій Григор[ій] Сав[ич].
38
[Харків, перша половина березня 1763 p.]
Pax tibi sit ilia, Michael amidssime!
Ecce juventa anni! fades nova ridet ubique;
Nunc demum agricolis dulce labore premi.
Prospidens hiemem venturam rustica cura Hortos expurgat, conserit arva bona.
Fortunatus hie est, sed fortunatior ille,
Quem purgare juvat pedoris arva sui.
Atque quidem stultis etiam bona corporis adsunt:
Esse tamen felix stulta senecta nequit.
Cerne tuae fundos animae, quae provenit herba;
Exstirpa citius, si venit herba mala.
Ocyus exstirpa, si surgunt spina rubusque:
Suffocat plutus verba sacrata Dei.
Bulbus et eruca hie si pullulat, ejice vulsa:
Namque videre Deum spurca lubido nequit.
Si cedrus enata est, citius succide securi:
Aversatur enim corda superba Deus.
Et solet arboribus pulchris adnascier olim
Stultus sponte stolo, hunc ense recide for as.
Nam siquis Sandos libros evolverit, isti Adnasd studio gloria vana solet.
At contra pulchros flores tutare foveque:
Inprimis florem virginitatis ale.
O hujus floris qualis fragrantia quantaque:
Hoc deledatur Christus odore nimis.
Ne tererem tempus inane, volui vel insulsis versiculis tecum оці Am' magis, quam nugas nugadores persequi. Soleo enim hoc praesertim pharmaco taedio medicari. Et tamen non semper in numerato licet habere ingenium. Vale, cariss[ime]! Gr[egorius] S[abbin],
*
Мир тобі, найдорожчий Михайле!
От вона, молодість року! Природи лице оновилось;
Радо підняв хлібороб звичної праці тягар.
Передбачаючи зиму прийдешню, в турботі хазяйській,
Саду пильнує свого, ниви свої заава.
Скажеш: щасливий оратай. Але щасливіший од нього,
Хто залюбки обробив ниву душевну свою.