Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
нічого надміру.
Напиши в лисгі-відповіді, яка твоя думка, щоб я знав, чи подобається це тобі. О, якби Христос, який обіцяв бути присутнім усюди, де зберуться двоє в ім'я його, удостоїв нас взяти участь у нашій бесіді, інакше без нього все марне. Бувай здоров, мій Михайле!
Увесь твій у Господі Григ[орій] Савич.
35
[Харків, кінець лютого - початок березня 1763 p.]
Salve, mi Philomuse duldssime!
Michael!
Gaudia pelle,
Pelle timorem,
Spemque fugato,
Nec dolor adsit.
Nubila mens est Vinctaque fraenis,
Haec ubi regnant276.
Hi versiculi ВоёШ277 cujusdam, philosophi Romani, ni fallor. Affectus est morbus animi, graece to ттаѲос274. Morbus, ut arbitror, est, cum in corpore intemperies est quaedam facta ex male temperatis elementis; cum videlicet aut ignis aut terra praevalet, aut utrumque; hinc nasdtur exasperatio, graece o ттаоосисгцос. Nam si justa sit elementorum сгищаетріа, tam pladde pacateque intus moventur omnia, quam in horologio integro artifidose constructo eo, quod Graed vocant айтбцатоѵ. Nam кЛєг|л35раі et solaria horologia, quale in nostri area collegii videmus, non dicuntur айтоцата. Ab his physids279 transeamus ad metaphysica280, id est invisibilia aut spiritalia sive divina. Ad eundem hunc modum affedus animum nostrum exagitat et commovet. Hinc saepe apud
Latinos ira, timor, cupiditas caeterique affectus motus nominantur. Fortunatus ille, qui motibus his vacuus est. Nam talis tranquillitatem seu quietem animi habet, quam o KUQiog carissimis suis discipulis donat: £lqi]vi]v ttiv t |_u]v bibco|ji U|_uv2;;l. Proximo loco est ille, qui cum his strenue pugnat ac velut equos ferocissimos moderatur fraeno rationis. Gaudes, quod dives es? Aegrotus es. Quod nobilis es? Aeger es. Times mortem? ob bonas res infamiam? Parum vales animo. Speras melius te eras victurum? Infirmaris. Ubi enim spes, ibidem timor, morbus etc. Ergo, inquis, cum Stoicis282 postulas tu sapientem prorsus стаѲеа283 esse? Imo vero sic stipes erit, non homo. Restat igitur, ut ibi sit beatitudo, ubi moderatio, non ubi affectuum vacatio284. An non Paulus habet suum xov ЕкоЛотта colaphizantem ipsum285? Et Deus in aurae quidem sibilo, id est levi commotione, transit Heliam286. Hoc etiam accipe, curas, timores et id genus domino esse debere. Haec etiam іаакаріСоисті тоѵ аѵѲратоѵ287. Vale, cariss[ime] et colloquium hoc boni consule!
Tuus in Domino totus Gregor[ius] Sab[bin],
*
Здрастуй, мій найсолодший любителю Муз,
Михайле!
Геть жени втіхи,
Геть - і страхи всі,
Геть - сподівання,
Щоб не страждати;
Де ж вони владні -Хмарний там розум,
Мов у вуздечці288.
Це, якщо не помиляюсь, віршики Боеція, одного римського філософа. Афект - це хвороба душі, грецькою мовою - то ттаОос. Хвороба, як я гадаю, виникає тоді, коли в тілі постав розлад погано узгоджених між собою елементів, а саме: коли вогонь або земля переважає, або те й інше. Звідси виникає загострення, грецькою мовою - о ттаоосисгцос. Бо коли симетрія елементів правильна, тоді все спокійно й мирно рухається, немов у тому справному, майстерно злагодженому годинникові, який греки називають аитоцатоѵ. Бо водяні та сонячні годинники, що їх ми бачимо в залі нашого колегіуму, не називають автоматами. Від цієї фізики перейдімо до метафізики, тобто до невидимого, або духовного, інакше кажучи -божественного. Так само афект діє на нашу душу й зворушує її. Звідси в латинян гнів, страх, бажання та інші афекти часто називаються порухами. Щасливий, хто вільний від цих афектів. Бо в такої людини панує мир і душевний спокій, що його дарує Господь своїм найдорожчим учням: мир Свій вам даю. Найближче до них стоїть той, хто наполегливо бореться з афектами та стримує їх вуздечкою розуму, немовби диких коней. Радієш, що ти багатий? Ти хворий. Радієш, що ти благородний? Ти нездоровий. Боїшся смерті? Поганої слави через добрі вчинки? Ти не зовсім здоровий душею. Сподіваєшся краще жити завтра? Ти нездужаєш. Бо де надія, там і страх, і хвороба та ін. Отже, скажеш ти, я вимагаю разом зі стоїками, щоб мудрець був геть безпристрасним. Навпаки, у такому разі він був би стовпом, а не людиною. Залишається, отже, що блаженство там, де приборкання пристрастей, а не їхня відсутність. Хіба Павло не має своєї колючки, котра шкодить йому? І Бог проходить перед Іллею, мов легкий подув вітерця. Згідно із цим, турботи, страх та подібні афекти - від Господа. Вони навіть роблять людину блаженною. Бувай здоров, найдорожчий, і схвали цю розмову!
Твій увесь у Господі Григор[ій] Сав[ич].
36
[Харків, кінець лютого - початок березня 1763 p.]
Ditior о salve, Michael mi, regibus orbis!
O Satrapis liber, tute, quiete magis!
Incredibile mihi tui desiderium excitasti, qui hodie in ludo non adfueris. Utinam falsa sint, quae suspicor. Vereor enim ne, quod absit Christo favente, in morbum aliquem his parum salubribus temporibus indderis. Proinde tu [:>оаХ«')С nos mone, quid tecum agatur. Jacobiscus noster289 jam ridet et ludit. Audis x£/^ib6va ver nuntiantem. Sed non repetet ludum, antequam bona calceamenta consuantur. Nam ejus xov ттиоктоѵ inter alia hoc quoque generavit, quod malis їтоЬгцаасп hactenus est usus. Nos procurabimus hanc provindam libentissime in eorum gratiam, quos vere, ut debemus amamus. Tu si vales, beas me, o carissime! Tuus Gregorius S[abbin],