Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
Дещо про механізм ухвалення рішень
у Генсекретаріаті
Для особливо допитливих: усі голосування в Генеральному секретаріаті якщо значення й мали, то вельми відносне.
Річ у тім (це доведено у дослідженні Ірини Лебедєвої), що ГС «пішов шляхом делегування частини повноважень виділеним з його складу профільним комісіям (Малому секретаріату, Фінансовій комісії, Комісії по охороні ладу тощо)»[181]. Незгодні з таким висновком можуть узяти до відома інший: «під час затвердження Генерального секретаріату він не мав заздалегідь виробленого і затвердженого плану роботи. Не чітко були окреслені і функції його секретарів».
Ще б пак — «концентруючи свої сили на розв’язанні цієї проблеми, діячі Центральної Ради занедбали свої власні державні проблеми»[182]. Інша особливість його формування та функціонування в найближчому майбутньому — те, що при формуванні ГС фракції Малої ради «здебільшого додержувались положень Інструкції Тимчасового уряду, а не Статуту».
Крім того, всі його склади — аж до жовтневого перевороту в Петрограді (та й після нього) — намагалися самочинно розширити сферу компетенції та повноважень через підготовку кожним генеральним секретарем «Інструкції» для свого секретаріату. Та й сама Рада «досить часто відступала від «Інструкції» щодо визначення компетенції окремих секретарств та ГС у цілому. У більшості випадків це робилось неформально, а інколи (виділено нами. — Д. Я.) й приймались офіційні рішення»[183].
«Міжнаціональний» чи «міжнародний» секретар?
Через день, 21 серпня, Мала рада зробила чергові кроки в напрямку створення незалежної держави de facto.
Крок перший: під час затвердження персонального складу Генсекретаріату посаду О. Шульгина, яка перед тим називалася «генеральний секретар з міжнаціональних справ», перекваліфікували в «генеральний секретар з міжнародних справ», а в поданні до Тимчасового уряду з проханням про затвердження Генсекретаріату слово «міжнародних» замінили на «міжнаціональних».
Крок другий: ухвалили (якою кількістю голосів — знову невідомо) створити 1) «юридичну комісію з представників усіх фракцій», яка мала «означити компетенцію Українських Установчих зборів», та 2) виборчу комісію, яка мала виробити «таку ординацію (тобто законопроект про вибори. — Д. Я.), щоб як можна простіше перевести вибори»[184].
Мала рада оголошує себе законним урядом України
Авантюра зі створення явочним порядком незалежної держави, для виникнення якої не існувало жодних передумов, окрім суб’єктивних бажань деяких осіб, набирала обертів.
За тиждень, 28 серпня, в день заколоту генерала Лавра Корнілова, Мала рада ухвалила й розповсюдила «відозву до всієї людности України», в якій чорним по білому назвала себе її законним урядом: «Українська Центральна Рада оповіщає всіх громадян сіл і городів України, що законний уряд в Росії тільки Тимчасовий російський уряд, а на Україні — Українська Центральна Рада та її Генеральний секретаріат».
Наступного дня у телеграмі Генсекретаріату до губерніальних та повітових комісарів Тимчасового уряду (виділено нами. — Д. Я.) прямо говориться про те, що саме він, ГС, є «вищий орган правительственной власті на Україні» «згідно з постановою Центральної Ради» (яка, до слова, УЦР ніколи не ухвалювалася просто тому, що пленуму Ради не було. — Д. Я.), який лише «працює в тісному контакті з Тимчасовим правительством»[185].