Ніж, якого не відпустиш
- Автор: Несс Патрик
- Серия: Ходячий Хаос #1
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: АССА
- ISBN: 978-617-7661-91-6
- Переводчик: Остап Українець
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Ніж, якого не відпустиш». Краткое содержание книги:
Я сподіваюся, вони билися як ніколи в житі.
Я прибираю бінокулі від лиця і дивлюся вниз і витираю очі рукавом і віддаю бінокулі Віолі і кажу:
— Пішли.
Вона їх в мене забирає, трохи відступаючи, ніби їй не терпиться піти, але тоді вона каже:
— Співчуваю, — такшо певно, вона всьо побачила в мому Шумі.
— Всьо шо сталося — вже сталося, — кажу я до землі і вдягаю рюкзак назад. — Ходи, поки через мене ми не попали в ще гіршу небезпеку.
Я йду по стежці до верху пагорба, пригинаю голову, рухаюся швидко, Віола йде за мною, Манчі зі всіх сил пробує не кусати свій хвіст на бігу.
Віола порівнюється зі мною ще до того як ми встигаємо відійти далеко.
— Ти бачив… його? — каже переводячи подих.
— Аарона?
Вона киває.
— Ні, — кажу я. — Я от думаю, і ні, не бачив. Хотя він би ніби мав бути спереду.
Ми хвилину мовчимо, і спішимо вперед і думаєм, шо би це мало означати.
Дорога з цього боку долини ширша і ми з усіх сил пробуємо лишатися з темнішого боку, коли дорога звивається і повертає вверх на пагорб. Єдине шо нам світить — це два місяці, але вони доста яскраві аби відкидати наші тіні на дорогу, яка надто яскрава, коли ти від когось тікаєш. Я ніколи не бачив у Прентісстауні бінокулярів нічного баченя, але я ніколи й армії не бачив, такшо ми обоє пригинаємось на бігу, навіть про то не домовляючись. Манчі біжить перед нами, його ніс прихилений до землі, він гавкає:
— Сюдою! Сюдою! — ніби він краще за нас двох знає, куди нам.
Тоді на вершині горба дорога розвилюється.
Просто так собі.
— Та шо ж за день сьодні такий, — кажу я.
Одна частина дороги йде вліво, друга йде вправо.
(Ну, це ж таки розвилка, нє?)
— Потік у Дальньому Куті протікав справа, — каже Віола. — А велика ріка завжди була справа від нас, коли ми перейшли міст, такшо якшо ми хочемо вернутися туди, то нам направо.
— Але ліва дорога здається вкатанішою, — кажу я. Бо так і є. Вона виглядає глаччою, рівнішою, ніби по ній катали тачки. Права дорога вуща, з двох боків заросла вищими кущами, і хоть зараз ніч, видно шо вона запорошена. — Франсія казала шось про розвилку?
Я оглядаюся через плече на долину, яка дотепер бушує за нашими спинами.
— Ні, — каже Віола, теж оглядаючись. — Вона просто казала, що Притулок — це перше поселення, а нові поселення виникали вздовж річки, коли люди переселялися на захід. Прентісстаун був найдальшим. Дальній Кут — другий з кінця.
— Ця явно йде до річки, — кажу я, показуючи направо, тоді наліво, — а ця, певно, до Притулку по прямій.
— І куди вони подумають, шо ми пішли?
— Треба вирішити, — кажу я. — І швидко.
— Праворуч, — каже вона, тоді перетворює це на питаня. — Праворуч?
Ми чуємо БУМ, від якого обоє підстрибуємо. Гриб диму піднімається в повітря над Дальнім Кутом. Склад, де я пропрацював цілий день, горить.
Може наша історія складеться інакше, якшо ми підем наліво, може все погане шо має з нами статися не станеться, може там на кінці лівої дороги нас чекає щастя, тепле гніздечко з людьми які нас люблять у місці, де нема ні Шуму ні тиші, і там багато їжі, і ніхто не вмирає і ніхто не вмирає і ніхто ніколи-ніколи не вмирає.
Може бути.
Але шось я сумніваюся.
Я не з тих щасливчиків.
— Направо, — вирішую я. — Чому б і не піти направо.
Ми біжимо по правій дорозі, Манчі біжить біля нас, ніч і запорошена дорога тягнуться перед нами, армія і катастрофа лишаються за нами, за мною і за Віолою, а ми біжимо поряд. Біжимо, аж доки більше не можемо бігти, а тоді швидко йдемо, доки знову не можемо бігти. Звуки Дального Кута пропадають ззаді нас дуже швидко, і ми чуємо тільки власні кроки, які гупають по стежці, і мій Шум, і гавканя Манчі. Якшо десь там є нічні тварини, то ми їх, певно, відлякуєм.
І це, певно, добре.
— А яке наступне поселеня? — видихаю я після півгодини бігоходіня. — Франсія казала?
— Яскравий Маяк, — каже Віола, і собі хапаючи повітря. — Чи Яскраве Світло? — вона наморщує лице. — Блискуче Світло. Блискучий Маяк?
— Це дуже помогло.