Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фолио
- ISBN: 978-966-03-7945-9, 978-966-03-8902-1
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти». Краткое содержание книги:
Наступ російських військ на на Південно-Західному фронті захлинувся.
Оприлюднено постанову Тимчасового уряду про визнання Генерального секретаріату його вищим виконавчим органом в Україні. Документ підтримує розроблення УЦР «проекту національно-політичного статуту України», який мали затвердити Всеросійські Установчі збори.
Міністри — члени конституційно-демократичної партії на знак протесту проти неправової позиції уряду вийшли з його складу.
Видання ІІ Універсалу, урядова постанова від 3 липня переформатували весь політичний ландшафт Російської держави. В українських націонал-соціалістів та більшовиків, які після цієї дати перетворилися на ситуативних союзників, з’явився перший інституціональний противник — Тимчасовий уряд. Останній стояв на їх шляху до одноособової влади, у перших — в Києві, у других — в Петрограді.
Надалі ми бачимо синхронізовані дії російських та українських більшовиків з одного боку та УЦР — з другого. Від 3 липня всі політичні питання вирішувалися ними виключно неправовими та силовими методами, які врешті-решт — і це цілком логічно — набули форми громадянської війни, війни всіх проти всіх, яка тривала до кінця 1920 р.
Від 3 липня УЦР реалізує курс на розвал Східного фронту І Світової війни.
Перша спроба більшовиків збройним шляхом повалити Тимчасовий уряд.
Синхронно із петроградськими більшовиками в Києві відбувається збройний виступ 5 тисяч солдат полка ім. гетьмана П. Полуботка проти Тимчасового уряду з вимогою до УЦР проголосити незалежність України. УЦР, ГС, УГВК відмежовуються від виступу.
Виконкоми Київських рад робітничих, солдатських та селянських депутатів та Генеральний секретаріат внутрішніх справ від імені «революційної демократії» міста засуджують спроби захопити владу в Петрограді.
З’їзд українців-вояків 12-ї армії Західного фронту першим висуває вимогу створення окремих українських частин та «об’єднання їх в одну велику бойову одиницю».
Київський обласний комітет партії конституційних демократів висловлює незгоду з рішенням керівництва партії відкликати своїх представників з Тимчасового уряду. Комітет підтримує перетворення ГС у єдиний орган краєвої влади.
Мала рада, Генеральний секретаріат, Генеральний секретаріат військових справ вживають заходи по ліквідації збройного виступу полку ім. гетьмана П. Полуботка.
В полосі Південно-Західного фронту Східного фронту розпочинається успішний контрнаступ німецьких військ.
В Тернополі починається евакуація державних та військових тилових установ, викликана проривом фронту.
Мала рада обговорює питання про відсоток представництва так званих «національних меншин» в УЦР та Малій раді.
Російська армія проводить наступальну операцію на Румунському фронті, припинену за наказом О. Керенського «з метою збереження боєздатності армії».
Всеукраїнський робітничий з’їзд ухвалює підтримує проголошення автономії України.
Мала рада обговорює питання про українізацію війська, проект розширення сфери компетенції Генерального секретаріату всупереч постанові Тимчасового уряду (за рахунок секретаріатів пошт і телеграфів, шляхів сполучення, промисловості, праці та віросповідань), створює комісію по реорганізації Генерального секретаріату.
Ситуація на Південно-Західному фронті стабілізувалася.
Мала рада без погодження з Тимчасовим урядом затвердила ГС у складі: В. Винниченко (голова), Х. Барановський, В. Голубович, О. Зарубін, Б. Мартос, С. Петлюра (м), М. Рафес, В. Садовський, М. Стасюк, П. Стебницький (м), І. Стешенко (м), О. Шульгін та ухвалює резолюцію про українізацію армії.
Делегація Центральної Ради відбуває до Петрограда для затвердження Тимчасовим урядом статуту Генерального секретаріату та його складу.
Англійські війська розпочали наступ біля міста Іпр, яке тривало до 3 серпня.
II з’їзд УПСР вимагає перетворення Росії «на федерацію рівноправних національно-територіальних республік», а Україну — на республіку «в своїх етнографічних межах незалежно від сучасної її державної приналежності».