Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фолио
- ISBN: 978-966-03-7945-9, 978-966-03-8902-1
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти». Краткое содержание книги:
Виконком Всеросійської ради селянських депутатів підтримує рішення Тимчасового уряду відмовити УЦР у проголошенні автономії, а видання I Універсалу визнає небезпечним, оскільки він «несе загрозу міжнаціональної ворожнечі і створює прецеденти для інших народів».
V сесія УЦР обирає комісії по визначенню складу Ради, по складанню Статуту автономії України, по скликанню «з’їзду народів Росії, що домагаються федеративного устрою держави» та територіального з’їзду України, схвалює декларацію Генерального секретаріату, визначає права, обов’язки та склад Малої ради.
Всеросійський з’їзд рад робітничих і солдатських депутатів засуджує спроби вирішення національного питання явочним порядком, тобто до Всеросійських Установчих зборів; схвалює резолюцію про відтермінування остаточного вирішення національної проблеми до скликання Всеросійських Установчих зборів; пропонує Тимчасовому урядові негайно видати декларацію про визнання за всіма народами права на самовизначення аж до відділення, але шляхом угоди з Установчими зборами.
Всеукраїнська рада селянських депутатів підтримує І Універсал.
Спільне засідання виконкомів Київських міських рад об’єднаних громадських організацій та робітничих і військових депутатів, Генерального секретаріату обирає комісію для вивчення питання про склад і функції крайового органу влади. V сесія УЦР висуває ультиматум: її співробітництво з неукраїнськими демократичними організаціями можливе лише за умови визнання ними УЦР «як вищого правочинного органу українського народу».
Тимчасовий уряд з метою з’ясувати мотиви ухвалення I Універсалу та плани УЦР ухвалює направити до Києва комісію на чолі з князем Сергієм Урусовим (м).
Сесія УЦР ухвалює Декларацію Генерального секретаріату, яка визначає його статут, структуру, завдання та обов’язки, визнає ГС «найвищим народоправним органом українського народу, його найвищою владою», висловлює йому «повне довір’я» та доручає підготувати доповідь про Українські Установчі збори на наступну сесію УЦР.
До її президії обрано М. Грушевського (голова (м)), С. Веселовського, В. Винниченка, С. Єфремова (м), А. Ф. Крижанівського, Я. Левченка, А. Ніковського (м), А. Постоловського, М. Чечеля, Л. Чикаленка (м), М. Шрага.
V сесія УЦР, визнавши джерелом права в «Україні» виконавчий орган громадської організації, відкинувши принцип народоправства, реалізованого через легітимні Всеросійські Установчі збори, виводить Раду та її інституції за межі існувавшого правового поля.
Від керівництва Радою усуваються практично всі помірковані політичні діячі.
До Києва для переговорів з УЦР прибувають міністри Тимчасового уряду О. Керенський (м), М. Некрасов (м), М. Терещенко (м), І. Церетелі (м). Відбуваються їх консультації з президіями Київських виконкомів рад об’єднаних громадських організацій та робітничих та військових депутатів.
Київський обласний з’їзд конституційно-демократичної партії визнає справедливими прагнення українського народу до самовизначення, принцип автономії України за санкції Всеросійських Установчих зборів, підтримує невідкладну підготовку відповідного законопроекту на принципах розмежування повноважень між владою загальнодержавною та владою автономії, забезпечення єдності держави і прав національних меншин.
Український генеральний військовий комітет (голова — С. Петлюра (м)) проводить 20-ти сячну військову демонстрацію з нагоди приїзду делегації Тимчасового уряду та на підтримку УЦР.
О. Керенський та І. Церетелі виступають перед учасниками об’єднаного засідання виконкомів рад та представників політичних партій.
Переговори між делегацією Тимчасового уряду та керівництвом УЦР. Компроміс, зафіксований в тексті ІІ Універсалу (114 голосів «за», «проти» — 61, «утрималося» — 23). Принципова «правова» новація документу — звернення «Громадяни землі Української».
Натомість «громадянство», це «юридично визначений, стійкий, необмежений у просторі правовий зв’язок між особою і ДЕРЖАВОЮ, що визначає їхні права та обов’язки. Громадянство передбачає певну сукупність взаємних політичних, соціальних та ін. прав та обов’язків».