Голубий Птах, названий син ірокезів

— Хто старанно допомагатиме, для того у нас щось є, — обіцяла мати, а у відповідь чула задоволене бурчання. Кожен знав, що Сяюче Полуденне Сонце бездоганно варить страви і що в хаті над вогнищем висить великий казан. Сміх, жарти і пісні приваблювали навіть старших чоловіків. Вони, правда, робили небагато, але під кінець все ж таки одержували миску пудингу.

Спочатку чоловіки сиділи серйозно і поважно, наче вожді на раді, але згодом їх також поривали, захоплювали загальні веселощі, і вони починали розповідати пригоди, мисливські історії, казки — кому що спадало на думку.

Деякі приносили з собою тріскачки та бубони і прокашлювалися, готуючись співати.! Коли від сидіння дубіли суглоби, тоді працюючі схоплювались і танцювали навколо вогню: руки в боки, ледь-ледь присідаючи, спочатку виставляли праву ногу і притупували каблуком, потім ліву, точно в такт бубона і тріскачки.

Мати завжди заспівувала. Без матері взагалі не було діла. Вона і тільки вона могла примусити Малого Ведмедя що-небудь розповісти. «Ще ніхто ніколи не чув про двох братів-ведмедів», казала вона і сама собі посміхалася над перебільшенням. Однак усі завжди охоче слухали розповіді Малого Ведмедя, бо він таки справді вмів розказувати.

— Якось два брати подалися в різних напрямках у ліс полювати. Погода зіпсувалась, і обидва згадали про малесеньку цукроварню, що стояла десь аж в кінці кленового гаю; в ній можна було сховатися від непогоди. Брати помчали туди. Старший брат першим прибув на місце і, не запалюючи світла, влаштувавсь у хатинці. Незабаром він почув знадвору важкі кроки і побачив, як щось темне, невиразне сунеться у двері. «Ведмідь», з жахом подумав він і, переляканий, притиснувся до стіни. Молодший брат почув шарудіння і теж помітив якесь чудовисько, що ворушилось у кутку. «Ведмідь», промайнула думка. У нього затряслися коліна, і він забравсь у протилежний куток. Коли старший побачив, як той поплазував, він безмаль не вмер зо страху. «Це справді ведмідь — та ще й який — може, навіть грізлі [5] » жахнувся він і в думках уже розпрощався з життям. Молодший брат тимчасом чекав, що чудовисько накинеться на нього, але воно сиділо в кутку, не рухаючись. «Щось не те», подумав молодший брт. Хотів було запитати: «Ти людина чи ведмідь?» Але йому перехопило дух, і він тільки щось пробурчав хрипло.