Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)
Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.) - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)

Электронная книга - «Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)». Краткое содержание книги:

У книзі аналізуються причини і перебіг українсько-польського міжнаціонального конфлікту, що за часів Другої світової війни охопив землі спільного проживання двох народів. У центрі уваги — протистояння Української повстанської армії і Армії Крайової, а також антинімецька і антирадянська боротьба останньої на західноукраїнських землях. Своє завдання автор убачав у поданні й аналізі відомої йому інформації про ці події, яка міститься в доступних українських, радянських, польських, німецьких архівних документах.
1 ... 59 60 61 62 63 64 65 66 67 ... 173
Перейти на страницу:

Навесні 1940 р. майор Е. Мацелінський двічі був арештований органами НКВС за не до кінця з’ясованих обставин. До того ж останній раз його затримували наприкінці квітня або на початку травня 1940 р., коли він вже очолював СЗБ-1. Однак в обох випадках Мацелінського через декілька днів звільняли. Донедавна можна було припускати, що звільнення майора могло статися через необізнаність співробітників НКВС щодо його підпільної діяльності. Хоча від самого початку висунення польськими дослідниками цієї версії[273] її спростовував той факт, що ніхто з арештованих органами НКВС поляків, яких запідозрили у причетності до конспіративної діяльності (а радянська служба безпеки в кожному полякові вбачала конспіратора), не був звільнений. У будь-якому разі вже заарештованого співробітники НКВС намагалися схилити до співпраці (не кожного, але багатьох, а того, хто не давав на це згоду, відправляли до в’язниці або брали під пильний нагляд «органів»)[274].

У зв’язку з цим варто згадати про спроби НКВС завербувати командувача першої польської загальнодержавної підпільної організації, створеної ще під час оборони поляками Варшави від німців, — Служіння перемозі Польщі (Służba Zwycięstwu Polski — СЗП) — генерала Міхаля Токажевського-Карашевича («Столярський», «Торвід», «Доктор»). Генерал був заарештований вже після призначення його комендантом підпілля на радянській території під час переходу кордону на р. Сян у ніч із 6 на 7 березня 1940 р. Співробітники НКВС відразу не довідалися про те, хто потрапив до їхніх рук. Тільки в першій половині 1941 р. генерал був розпізнаний, переданий до Москви, де йому було запропоновано повернутися до Варшави, очолити тамтешнє польське антинімецьке підпілля та діяти на користь СРСР, але той відмовився[275].

Звістку про те, що майор Мацелінський згідно з розпорядженням полковника В. Жебровського очолив СЗБ-1, отримали в польських емігрантських урядових колах наприкінці квітня — початку травня 1940 р. Звідти вже 5 травня генерал К. Соснковський надіслав інструкцію до Львова, у якій ішлося про призначення Мацелінського виконувачем обов’язків коменданта Регіону № 3 з одночасним його підпорядкуванням командувачу Варшавського Регіону № 1 полковникові С. Ровець-кому. В інструкції також зазначалося, що забезпечення Регіону № 3 всім необхідним для проведення підпільної діяльності та підтримка зв’язку між ним і ГК СЗБ буде й надалі здійснюватися за посередництвом баз у Бухаресті та Будапешті.

Інструкція Головного коменданта СЗБ генерала К. Соснковського, який на той час разом з усім складом польського емігрантського уряду перебував на території Франції, вносила певну невизначеність у становище польського підпілля на західноукраїнських землях. З одного боку, Львів у всіх відношеннях мав підлягати Варшаві, а з іншого — мусив підтримувати постійний зв’язок за посередництвом баз із ГК СЗБ у Франції.

Позитивним в інструкції було те, що в ній приділялася значна увага питанню про необхідність об’єднання двох організацій СЗБ. У додатку до інструкції Головний комендант звертався до командувача СЗБ-2 (на той час уже до майора З. Добровольського) і наказував йому підпорядкуватися майорові Е. Мацелінському, а також діяти лише відповідно до директив останнього[276].

Питання про призначення майора Е. Мацелінського командувачем СЗБ і водночас виконувачем обов’язків коменданта Регіону № 3 було остаточно вирішено на вищезгадуваній конференції у Бєлграді, яка проходила з 29 травня по 2 червня 1940 р. Метою конференції було проаналізувати ситуацію, що склалася в окупованій Польщі, а також прийняти відповідні заходи, які покращили б умови існування та діяльності польських підпільників[277].

вернуться

273

Węgierski J. W sprawie podpułkowników Emila Macielińskiego, Stanisława Mrozka i Jana Sokołowskiego // Wojskowy Przegląd Historyczny. — 1993. — № 2. — S. 230–239.

вернуться

274

Biuletyn Informacyjny 1944–1987. — Chicago, 1969. — 62 s.

вернуться

275

Bargiełowski D. Pierwszy // Karta. — 1992. — № 9. — S. 3–30.

вернуться

276

Armia Krajowa w dokumentach 1939–1945. — T. 1. — S. 234–239.

вернуться

277

Zamojski J. Konferencja belgradzka w 1940 r. // Najnowsze Dzieje Polski 1939–1945. — 1960. — T. X. — S. 191–238.

1 ... 59 60 61 62 63 64 65 66 67 ... 173
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)