Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
Завтра-позавтра пошлю Вам кримський цикл, «Одіссею» і «Культуртреґерів».
З тим прощайте. 12. І хотів зайти до Вас на Лису Гору — але харківські літературознавці накинули інший порядок дня — мій візит так і не відбувся.
28. І. 1933 Ваш М. Зеров
Вельмишановний Ростиславе Івановичу!
Ваші листівки одержав обидві — сердечно дякую за увагу (Ви не можете собі уявити, як дратує мене пошта!) — і на закінчення посилаю Вам чотири нових сонети («Брама Заборовського» у Вас, Ви писали, є, і через те на облік не береться).
Видимо, це останні мої сонети. З літа, власне, з весни минулого року мені не пишеться. Єдине, що я можу робити ще сяк-так, це переклади — і то… з повсякчасними ваганнями та побоюваннями, що втрачаю до решти і ту малу техніку версифікаційну, яку досі мав.
З початку лютого і до 13-го я пролежав у ліжку — мав грип і трохи, коли почував себе краще, попрацював над пізніми латинськими поетами: над Авзонієм, з якого перекладав свого часу Брюсов («Русская мысль», 1911, III; там же і стаття про Авзонія: «Великий ритор»), над Клавдіаном, над Рутилієм Намаціаном. Все це IV—V віки нашої ери, останнє зітхання цивілізації, рокованої на загин, і все автори, несправедливо зневажені філологами та суворими німецькими ерудитами — видавцями давніх текстів. Особливо гарний Клавдіан, двірський поет Стиліхона, напівєгиптянин-напівгрек, надзвичайний майстер латинського вірша, що досягає у ньому такого витончення, якого немає часто і під пером Овідія.
Сонетів посилати Вам уже не можу, бо не маю. Може, поцікавитесь кимсь із моїх «приятелів на час» — римських декадентів?
Наостанку кілька слів коментаря до сонетів:
Весна в Києві: Гермокопіди — в Афінах так називали невідомих людей, що під час пелопоннеської війни поскидали статуї богів на перехрестях. Був утворений процес, скерований проти Алківіада, який і привів його до втечі з Афін. Про це розповідається в старих підручниках грецької історії.
Другий сонет — про Заборовського — був написаний під впливом оповідання одного мистецтвознавця, що Рафаїл був великий естет і в ризниці є його панагія з дзеркальцем на споді.
«Чернігів». В сонеті фіксується враження, якого я зазнав восени 1929 року, бувши там востаннє, — протиріччя між старим замком («валом») і новими будинками на Болдиних горах (недалеко могила Коцюбинського) — вокзал, міст через Десну, майстерні: от-от витягнуть через вокзал за вуха усю ту заворожену, повну старовини, німотну чернігівську тишу.
З тим усім бувайте здорові, присилайте новини, які у Вас будуть, а я — пас!
Ваш, щиро прихильний
16. II. 1933 М. Зеров
До Зінаїди Єфимової{225}
Глубокоуважаемая Зинаида Сергеевна!
Большое спасибо за письмо. Оно для меня точно папская булла с отпущением грехов. Мои же вины, я это чувствую, безмерны и «Каменою» не искупаются. На Дом ученых Вы ропщете напрасно — они сделали все, чтобы публика была информирована. Подвели газеты, не напечатавшие объявления. Помимо того, утром 27. V по уговору с Людмилой Антоновной{226} должен был к Вам заехать я и оставить записку. Но я запоздал, не разобрался в №№ домов и трамвайных остановках и по легкомыслию решив, что у меня будет еще время заехать на Панасовку часов около 3-х. Времени, конечно, не нашлось. В понедельник же 28-го я не попал к Вам не по своей вине.
О лекции моей не жалейте. Она напечатана в «Житті й революції», 1928, VI — приблизительно в том виде, как была сказана. В устном изложении было только меньше ссылок да еще две-три объяснительные и одна украшающая цитата, которых нет в напечатанном тексте. Если Вам моя статья любопытна, я Вам могу ее прислать.
Ваши похвалы моим стихам совершенно не заслужены: у меня никакого лирического дара. Все это какое-то сухарное производство, иногда очень меня самого оскорбляющее. Я понемногу его ликвидирую: во-первых — «лета к суровой прозе клонят»; во-вторых, потребность в ритме и рифменный голод утоляются и переводами. Учебный год у меня кончается неярко.
Мало сделано — вот мое ощущение. Еще с месяц надо посидеть в Киеве, чтобы доделать недоделанное. У меня дома тесно, неудобно — книги выживают меня из комнаты. Живо ощущаю Ваше недовольство годом и желаю успешных поисков в Москве.