Дияволи з "Веселого пекла"
- Автор: Самбук Ростислав Феодосьевич
- Серия: Скарби "Третього рейху" #1
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: "Радянський письменник "
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Дияволи з "Веселого пекла"». Краткое содержание книги:
Через двадцять років американському полковнику Грейту і колишньому гауптштурмфюреру СС Ангелю вдається натрапити на сліди захованих скарбів. Перед цим вони займалися таємною продажею дівчат у гареми Близького Сходу, та пошуки скарбів виявилися вигіднішим бізнесом.
В романі «досліджуються» біографії колишніх есесівців, показується, що і зараз вони не склали зброї, хоч і маскуються під добропорядних бюргерів, — йдуть на шантаж, обман, вбивства заради своїх підлих цілей.
Рушили…
Виття грузовиків, гуркіт-танкових моторів… Рушили, не знаючи, що везуть зовсім не стратегічний вантаж, а скарби рейхсбанку і найсекретніші документи головного управління імперської безпеки.
В довгих свинцевих контейнерах лежали зливки золота, у коротких — фальшиві банкноти. Мільярди фальшивих фунтів стерлінгів, виготовлених у Заксенхаузені, — вони мали торпедувати всю економіку Великобританії. У кубічних ящиках, на яких стояла літера «В», зберігалися найсекретніші документи, що важили більше, ніж золото: списки агентів гестапо в усіх країнах світу, папери з номерами шифрованих рахунків у міжнародних банках, списки людей, котрі могли одержати з цих рахунків казкові суми.
Один з офіцерів мав при собі реєстр, підписаний генералом Фрейліхом:
166250000 швейцарських франків;
299018300 американських доларів;
31351250000 у золотих зливках;
2949100 у діамантах;
93450000 — колекції марок та витвори мистецтва;
5425000 — наркотики…
Останні чотири числа не були розшифровані, тому й досі невідомо, в яких грошових одиницях обчислювались цінності.
Взагалі багатства, які лежали у грузовиках, оцінювалися приблизно у п'ять мільярдів двісті мільйонів доларів. Та про це дізнаються потім, під час Нюрнберзького процесу, а поки що…
… Грузовики стояли мало не впритул один до одного, і повітря не тремтіло від ревіння потужних дизелів. Тиша, яка настала, здавалася гнітючою, підступною, — такою вона буває в секунди перед вибухом, коли нерви натягнуті до краю і потрібне зусилля волі, щоб примусити себе пережити ці секунди. Не виходили з кабін, — зупинки в дорозі вже бували»: пробки швидко ліквідовувались — танки випихали автомобілі на узбіччя чи просто збивали їх у кювети, і колони з секретним вантажем продовжували рух.
Але тут стояла тиша. Не чути реву танкових моторів і лайок шоферів, а дорога, що круто йшла вгору, була аж до повороту, десь за кілометр, забита автомобілями.
Після остогидливих баварських дощів в Австрії розкіш: сонце припікає, схили гір вкриті лісами, повітря свіже й напоєне ароматом квітів. Офіцер із головного грузовика зістрибнув у кювет, зірвав кілька яскраво-жовтих, гіркувато-пахучих квіток. Покусав стеблинку, позіхнув. Мовив шоферові:
— Такого ще не було. Здається, загорятимемо довго…
З-за передніх грузовиків вийшов есесівець у довгому плащі, за ним ще кілька у чорних мундирах.
— Вантаж з Баварії? — запитав.
Офіцер у солдатській шинелі піднявся з кювета.
— Я не маю права, оберштурмбанфюрер…
Есесівець не дослухав його:
— Начальника колони до мене!
— Начальника колони вперед!.. — покотилося від машини до машини.
Він уже біг, високий, худорлявий, солдатська шинеля ледь прикривала коліна, і від цього він здавався ще вищим і цибатішим. Оберштурмбанфюрер чекав на нього, не рухаючись, і лише коли начальник колони зупинився напроти і віддав честь, витяг із кишені папірець.
— Наказ начальника головного управління імперської безпеки Кальтенбруннера. Вам належить разом з офіцерами і солдатами, що супроводжують грузовики, зайняти позицію за три кілометри звідси біля річки. Переріжете дорогу і оборонятимете її. Вантаж передасте моїм людям!
Офіцер уважно вивчив папірець.
— Слухаю, оберштурмбанфюрер!
Той почав обходити грузовики, приглядаючись до номерів на ящиках, робив у блокноті якісь нотатки. Біля машин залишались його люди, одягнені у цивільне.
Довгі свинцеві ящики привернули особливу увагу офіцера. Він поплескав обтягнутою чорною лайкою долонею по свинцевому боку ящика, вказав на сусідні:
— Ці п'ять до мене в машину. — Подумав і, тицьнувши на контейнери, позначені літерою «В», додав: — І ці також…
«Опель-адмірал» оберштурмбанфюрера, мало не з'їжджаючи в кювет, пробився до колони. Есесівці кинули в багажник довгі ящики, на заднє сидіння поклали ще кілька, в тому числі і кубічні. Оберштурмбанфюрер обернувся до офіцера, що супроводжував його.
— Вам все зрозуміло, Йоган?
— Яволь!
— Зробите це вночі. До озера Топліц залишилося недалеко, і ці машини, — вказав на скупчення грузовиків попереду, — можна пустити під укіс. Затоплюйте ящики якнайдалі від берега. А втім, там буде Келлер, і він покаже де…