Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
Что то за волносгь? добро в ней какое?
Ины говорять, будто золотое69.
Ах! не златое, если сравнить злато,
Против волносги егце оно блато70.
О когда б же мнѣ в дурнѣ не пошитись71!
Дабы волности не могл как лишитись. Будь славен во вѣк, со муже избранне, Волносты (отче, Герою Богдане5!
были..." [Радивиловський А. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 453]. Те саме в Інокентія Гізеля ("...яко злато посредѣ блата обрѣтается" [ГізельІ. Мир с Богом человѣку. - Київ, 1669. - Арк. 5 (передмова до читача, б. п.)]), Климентія Зиновіїва ("Бо пяному здаєтся, же и козы в золотѣ, / а сам валяєтся, як свиня, в болотв" [Кхиментій ЗіновІів. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. - С. 87]), Івана Величковського ("ИдВже творяшеся желѣзо от блата, / тамо дВва вселися, дражайшая злата" [Величкоесъкий І. Твори. - Київ, 1972. - С. 120]), Дмитра Туптала ("якоже роза невредится от тернія, ни злато помрачаєтся от блата..." [ТупталоД. Книга житій святых. - Київ, 1689. -Арк. 97 (зв.)]) та інших. Зрештою, її бачимо і в численних народних приказках: "Кому болото, а кому злото"; "Нам болото, а панам злото"; "Що болото, то не злото"; "Блигцит ся як злото, а в середині болото"; "За злото не єден лізе в болото"; "Тіло в злоті, а душа в болоті" [Франко, № 1435, 1437, 1445, 13581, 13584, 13589]. Так само й у творах, писаних по-польському. Див., наприклад, у Лазаря Барановича: "Iak zloto, tak bloto" [Baranowicz t. Lutnia Apollinowa. - Kiiow, 1671. - S. 187].
4 Пор.: "Пошився у дурнъ" [Климентій ЗіновІів. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. -С. 243; див. також: Номис, № 6245; Франко, № 11001,11069].
5 Зиновій Богдан Хмельницький (бл. 1595-1657 pp.) - гетьман Війська Запорозького, вождь української революції середини XVII ст. Сковорода висловлює тут прикметний для ідеології українського бароко погляд на Богдана Хмельницького як на Божого обранця, котрий, неначе Мойсей, виводить свій народ із неволі. Пор., наприклад: "І ти, Чигирине, місто українне, не меншую славу / Тепер в собі маєш, коли оглядаєш в руках булаву/ Зацного Богдана, мудрого гетьмана, доброго молодця, / Хмельницького чигиринського, давнього запорожця. / Бог єго вказал і войську подал, аби ім справовал, / Ажеби покорних од рук оних гордих моцно обваровал" [Піснь о пану Миколаю Потоцькім // Українська поезія. Середина XVII ст. / Упор. В. І. Крекотень, М. М. Сулима. - Київ, 1992. -С. 100].
Как толк(і) солнце в вечеру запало,
И вездѣ Небо темнозрачнсо стало,
На тверди звѣзды блеснули прекрасны,
Как дорогіе Каменья алмазни,
Ѳалес72 закричал: "Старухо драгая!"
"Чего ти кричиш, Мудросте глупая73?" "Полнсо мнѣ уже сидѣть на сем мѣстѣ. Поведи мене смотрѣти на звѣзды".
Пошла перед ним старуха драгая,
А за нею вслѣд и Мудросгь глупая.
Пошли туди, где Холм високомѣстной, Отколь способпсі) смотрѣть на круг звѣздной. "сой, - мудрец крикнул, - пропал я, старухо!" Впав бѣдній в яму, одбил себѣ ухо.
"Не впал бы ты в ров, безтолковій дѣду,
Чему моегсо не держишся слѣду?
Как ты, не видя перед носом рова,
Можеш знать звѣзды, главо безтолкова?"74 З сих спекуляцій75 повела старуха Назад до дому Мудреца без уха.
Ѳалису, філософу милисійскому, от единыя бабы обругану быти. Той бо, возвед нѣкогда очеса своя на высоту небесную усмотрѣти теченіє звѣздное, случаєм же впаде в яму и повредися болѣзненно, что видящи єдина баба поношаше ему, глаголющи: 'Оле безумнаго філософа, гарних теченіє изслѣдити хотѣвша, низу же ямы ископанныя усмотрѣти неумѣвшаго"' [Полоцький С. Вечеря душевная. - Москва, 1681. - Арк. 112 (зв.)-
113 (друга пагін.); див. також: Галятовський І. Месія правдивый. - Київ, 1669. - Арк. 447; РадивиловськийА. Вѣнец Христов. - Київ, 1688. - Арк. 447; Максимович І. Ѳёатроѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 366 (зв.)].
2 Очевидно, Сковорода має на думці слова Гомера (Іліада, XVII, 32): "Мудрий дурень по шкоді" [Гомер. Іліада / Переклав із старогрецької Борис Тен. - Київ, 1978. - С. 287].
3 Пор. українські народні приказки: "Зорі гцитаєш, а під носом не бачиш" [Номис, № 6613]; "З неба зорі хватає, а під носом не бачить" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963.-С. 446].
4 Спекуляція (лат. speculatio) - 'споглядання'.
Fabula de Tantalo1
Цар Тантал2 когдась Іовиша3 до дому Цехмистра з Богов звал к Пиру царскому. Іовиш вѣдал Полїтичньї нравы,
68
"Про свободу" (лат.).
69
"Золота вольность" ("aurea libertas") - поняття, поширене в тогочасній Європі, особливо в Польщі, де воно було серцевиною політичного устрою, згідно з яким шляхта мала численні вольності та привілеї. Мотив "золотої вольності" стає одним із провідних в українській літературі, починаючи з 1620-х pp. (твори Касіяна Саковича [див.: СаковичК. Вѣршѣ на жалосный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в ХѴІ-ХѴІІІ в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924.-С. 38], Мелетія Смотрицького [див.: Smotryc'kyj М. Iustificacia niewinnosci. - S. 1., 1923. - К. З (v.)-5] та інших). Антоній Радивиловський, наприклад, писав: "Межи всѣми добрами дочасными, в которых колвек ся человѣк кохаєт (яко то может кохати в высокой породв, в щастю, в богатствѣ, в славѣ, в силѣ, в пієнкности тВла, в пріятелех), немаш лѣпшого и зацнвйшого добра над волность..." [Радивиловський А. Вѣнец Христов. - Київ, 1688. - Арк. 474 (зв.)]. Зрештою, це поняття в наших старих письменників тлумачилось не лише в політичній стратегії. Той-таки Радивиловський, зокрема, зазначав: "Пытано нєгдьісь Діогенеса филіозофа, что бы правѣ могло человѣку на земли быти найлѣпшого? Отповѣдал: 'Нѣчого немаш лѣпшого над волность'. Рекл апостол Павел: 'Идеже дух, тамо свобода', - а я реку: 'Идеже крест Христов, тамо и свобода'" [Радивиловський А. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 469].
70
Опозиція (а також рима) "золото - болото" в українській літературі часів бароко була
71
загальником. Наприклад, Антоній Радивиловський писав: "...не болотом, але злотом
72
Фалес (гр. ѲаАщ) (бл. 625 - бл. 547 pp. до н. е.) - один із давньогрецьких "семи мудреців".
73
Сковорода подає власну версію оповідки про його нещасливу пригоду. Наш філософ міг узяти її або в Діогена Лаерція (І, 33-34; II, 4) [див.: Диоген Лазртский. О жизни, учениях и
74
изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 73, 104], або в когось зі старих українських письменників, в яких цей сюжет тлумачився здебільшого якраз під оглядом ідеї себепізнання. "ИзряднВйшеє єсть любомудріє, - писав, наприклад, Симеон Полоцький, - єже себе самаго знати... Кая бо полза єсть человѣку, аще, забыв себе, теченіє планет усмотряєт небесных, аки разсуждаєт трав и зѣлій всяких, составленіє разсмотряєт плоти человѣческая, єстества изслѣдуст всяческих животных и весма всВх тварей небесных и земных вѣдѣніс взыскати тщится, себе же самаго не прилежит
75
познати, кая си єсть полза, воистинну поношеніє и смѣх человѣкови. Якоже прилучилося