Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
166 Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 16: 18. Пор.: Hd се/иъ калчнн со^йждХ црковь
/ЙОГО.
167 Неточна цитата з Другого соборного послання св. ап. Петра 3: 5. Пор.: Т*лЙтса во и/иъ СЇЄ ^ОТАЦШ/ИЪ, йкш невеск
168 Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 1: 6. Пор.: да вХдетъ твердь посредѣ водьі.
169 Книга Псалмів 101 (102): 5.
по у ХВОрах Сковороди образ серця зринає понад тисячу разів [див.: УшкаловЛ. Творчість Григорія Сковороди крізь призму статистики // УшкаловЛ. Сковорода та інші. Причинки до історії української літератури. - Київ, 2007. - С. 82-83]. Загалом беручи, уся сковородинська антропологія засновується на понятті серця, що його можна потрактувати як "невидиму природу" психічного життя людини. Серце в Сковороди, як зазначав Дмитро Чижевський, є "корінь усього життя людини, вища сила, що стоїть поза межами й душі, й духа, - шлях до 'дійсної людини' веде через 'переображення душі в духа, а духа - в серце'" [Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. - Харків, 2004. - С. 137]. Воно наділене тут божественними рисами, найперше, вогненністю (серце - це "душевна іскра", scintilla animae) та неподільністю. Серце можна схарактеризувати і як думку, і як щось схоже на царину підсвідомого, і як найсвітлішу височінь, і як найтемнішу безодню. У людині Сковорода бачить, власне, два серця: чисте й нечисте, старе й нове, марнотне й вічне. Сковородинська наука про серце має такі основні джерела: 1) Біблія; 2) твори стародавніх поганських філософів (Платон, Арістотель, стоїки, Плотин, Філон, Прокл); 3) писання святих отців (Климент Олександрійський, Оріген, каппадокійці, Макарій Єгипетський, Авіустин, Діонісій Ареопагітський та інші); 4) схоластична традиція (Петро Ломбардський, Тома Аквінський та інші); 5) ренесансно-барокова емблематика. Сковороду зазвичай уважають чільним представником української "філософії (теології) серця", що з'явилася ще на початку XVII ст. (Кирило Ставровецький) і розвинулась перегодом у творчості Миколи Гоголя, Пантелеймона Куліша, Памфіла Юркевича та інших.
171 Парафраза Апокаліпсису 4: 11. Пор.: тьі єсй соудалъ всачєскла, й вб/іек> твоєю сХть, й сотворена.
172 Книга пророка Іоїля 2: 13.
173 Євангелія від св. Матвія 11: 29.
174 Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до колосян 3: 5. Пор.: О^/иертвйте оуво оу'дьі
BdLUA.
175 Послання св. ап. Павла до галатів 5: 17.
176 Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до ефесян 6: 12. Пор.: н^сть наша врлнь къ
КрОВИ Й П/ІОТИ.
177 Неточна цитата з Книги пророка Михея 7: 6. Пор.: вр^й всй /иХжХ до/шшнїи grun.
178 Книга Псалмів 90 (91): 13.
179 Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 3: 15. Пор.: той твого В/ігостй вХдетъ Г/ілвХ.
180 Книга Псалмів 106 (107): 29.
181 Неточна цитата з Євангелії від св. Марка 4: 41. Пор.: кто оуво сей єсть, йкш й в^тръ й /йоре пос/іХииюті, єгш; Див. також: Євангелія від св. Матвія 8: 27; Євангелія від св. Луки 8: 25.
182 Памва Беринда подав таке значення слова наеклир: "стырник корабелный" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 438]. Тут ідеться про Христа. Пор. із казанням Лазаря Барановича, в якому той благав Христа: "...Вніиди в сердце моє, аки в корабль, и буди того управителем, да не потопит єго буря страстная..." [Баранович А. Меч духовный. - Київ, 1666. - Арк. 150 (зв.)], або з молитовним звертанням до Спасителя: "...воздвигни же изрядныя и благовременныя вѣтры к благополучному плаванію, Кормчій им сам всегда..." [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 237 (друга пагін.)].
183 Парафраза Книги Псалмів 106 (107): 26. Пор.: вос^одатъ до невесъ й шгцодатъ до ве^днъ.
184 Пор.: "Услыши глас мой болѣзненный" [Октоїх, сирѣчь Осмогласник. - Київ, 1739. -Арк. 14]. Образ сплячого в човні Христа не раз привертав увагу старих українських письменників [див., наприклад: Євангеліє учителноє. - Київ, 1637. - С. 386-387].
185 Пор. покаянну тональність цієї пісні з тональністю молитви: "Бурею бѣд лютв колѣбасмаго твоєго раба, Владыко, и пучиною скорбій нынв потопляємаго к тихому пристанищу настави" [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 328 (третя пагін.)].
186 Сковорода називає Петрою, тобто пристановищем, Христа. Загалом беручи, символ Петри у творах Сковороди посідає дуже важливе місце. Свого часу, розглядаючи сковородинську символіку, Володимир Ерн слушно писав: "...Сковорода пристрасно шукає скелі, Петри, берега, пристані... Цикл символів, особливо владних над думкою Сковороди, природно обертається довкола чільного символу 'Петри'" [Эрн В. Ф. Григорий Саввич Сковорода. Жизнь и учение. - Москва, 1912. - С. 87]. Петра-камінь символізує і Бога, і душевний спокій, і Царство Небесне, і невидиму натуру. Цей сковородинський образ походить передусім з емблематики. Принаймні в діалозі «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира» Сковорода змальовує скелю серед моря («In constantia quiesco») з амстердамської збірки «Symbola et emblemata» (1705). З другого боку, тут можна добачити й алюзію на молитовні тексти. Пор.: "Буря грѣховная одержит мя, Спасе, и уже нетерпя волненія, к тебѣ припадаю, єдиному Правителю, яко Петрови, руку ми простри человѣколюбія ти и спаси мя" [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 930]; "Яко пучина многа прегрѣшеній моих, Спасе, и лютв погружаюся согрѣшенми моими, даждь ми руку, яко Петрови, спаси мя, Боже, и помилуй мя" [Октоїх, сирѣчь Осмогласник. - Київ, 1739. - Арк. 13 (зв.)].