Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
Київ, Фунд. 82, 7
18. X. 1926
Дорогий Михайле Михайловичу!
Пишу Вам, одержавши Вашого перед-Золотопузного листа з Харкова{217}. Не сподівався такої скорої відповіді. Чи то так сумно було Вам у Харкові?
Про Вашого листа ad familiares ішла розмова вчора у Віктора Платоновича. Були: Білий, Драй, Рулін, Филипович, Рильський, Тась, Лебідь. Сталося те, чого можна було сподіватися, — ні до яких практичних вислідів не прийшли.
Було у Віктора Платоновича затишно і весело. Так, що навіть я пив горілку. Вийшли год. о 6-ій, потяглися на Володимирську гірку, потім фотографувалися всім кодлом (крім мене, я зразу поїхав додому, була t° і боліло горло), — а закінчили день (теж без мене) в якійсь їдальні з візниками і «міцними трунками». Филипович сьогодні ходить веселий і многозначно підморгує: знай наших. Рильський читав учора уривки з дванадцятої книги «Пана Тадеуша»: Домбровський і розмова на бенкеті — все побудоване на численних і досить сміливих enjambements. Були у Рильського ще дві речі, яких він не читав голосно, а тільки показував мені — один сонет (хороший!) і один ліро-епічний етюд на манір тих, що в останній книзі, і ніскільки від них не слабший. Говорить, що у нього вже готова для «Слов’ян» нова книжка лірики.
Щоб покінчити з новинами, — остання. Зустрів сьогодні Якубського. Йшов до книгоспілчанської книгарні. Питаю: Чого? — Загубив, каже, Рильського «На білих островах», а я хочу про нього книжечку, аркушів на п’ять, написати для «Слова». — Коли книжечка буде похожа на останній доклад Якубського в «Літературнім товаристві», — придбання невелике. Але… може, йому вдасться чогось досягти.
Те, що пишете Ви про Білецького, дуже сумно. Але нічого в тому для мене несподіваного нема: я бачив, як Білецький на літературному конкурсі «Ч. ш.» підігравав недостойним достойникам. І проте — нащо йому писати передмову до посмертного Загула? Для чого йому виводити в світ автора, що убив у собі всі творчі нерви і ніяких «чувств благородних» уже не будить? Нащо прив’язувати себе до колоди?
Поки що прощавайте. Завтра-позавтра писатиму ще.
Будьте ласкаві, напишіть з Петербурґа, що говорить Хвильовий? Яким Ви його знайшли і таке інше.
Ваш Мик. Зеров
Котунька почуває себе краще, але з постелі його все-таки не спускаємо. Софія Ф. одужала, зате щось хриплю я. Привіт Ол. Іларіоновичу!
Київ, Фундукліївська 82, 7
26. X. 26 р.
Дорогий Михайле Михайловичу!
Обіцяв я Вам написати, що сталося в Києві, та все у мене розповзається якось час і настрій — то капризує малий, то предметові комісії з різними, розуміється, законними, але ж і прикрими претензіями, то пошуканка за грошима, яких систематично ніде не доплачують.
Сергія Олександровича шанували у Руліна, в неділю, 24. X. Улаштовано було вечерю компанією невеликою, але чесною, душ на 20. Була література (Рильський, який прочитав прегарного вірша, — акростих «Вірний прапорові»); була наука (Филипович, Кисіль). Була, розуміється, громадськість (Гермайзе, Дорошкевич). Запрошували Тичину, але Тичина не прийшов — мабуть, боявся засидітись і потім уночі вертатися на свою Пролетарську. Таким чином, «нове строєніє» в українській поезії заступав сам лише Рильський.
Промов було (якщо не рахувати Филиповичевих) п’ять. Першим говорив я — у громадськості язик прилип до гортані і розв’язався вже потім. Говорив погано, бо не висипляюсь систематично і ввечері маю раз у раз понижений настрій. Филипович, проте, апробував мене високим своїм апробуванням. Другим говорив Гермайзе, третім Дорошкевич, четвертим Білий, п’ятим Ніковський. Все, що говорив Гермайзе, було щиро, але занадто довго; те, що говорив Дорошкевич, темпераментно, але, як усе у Дорошкевича, «ни день, ни ночь, ни мрак, ни свет». Вихваляв він безкомпромісовість Єфремова, але собі в уділ брав необхідну для громадського добра політику компромісу. Промова Ніковського мені не сподобалась рішуче. Все те було блискуче і пікантно, дотепно і розумно, але — в стилі Бені Крика й одеських оповідань Бабеля. Калиновичу, проте, сподобалось.
Засиділась публіка до пів другої вночі. Розходились весело. Я до кінця не досидів, пішов перед дванадцятою.
Телеграм С. О. і листів одержав, м. б., з півсотні. Здається, це було трохи для нього несподівано.