Твори в 4-х томах. Том 3
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1981
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 3». Краткое содержание книги:
ЗА РІЧКОЮ, В ЗАТІНКУ ДЕРЕВ
СТАРИЙ І МОРЕ ОПОВІДАННЯ 50-х РОКІВ
— У тебе хтось на шосе? — спитав Ель Сордо.
Роберт Джордан не знав, що він розчув, а що — ні. З глухими цього ніколи не знаєш.
— Так, — сказав він.
— У мене теж. Чому б не сьогодні висадити міст?
— Маю інший наказ.
— Мені це не подобається, — сказав Ель Сордо. — Не подобається це мені.
— Мені теж, — сказав Роберт Джордан.
Ель Сордо похитав головою й надпив віскі зі склянки.
— Чого хочуть від мене?
— Скільки в тебе людей?
— Восьмеро.
— Треба перерізати телефонні дроти, напасти на пост у будиночку шляхового сторожа, знищити варту й відійти до мосту.
— Це легко.
— Все це я напишу.
— Не варто. А Пабло?
— Переріже телефонну лінію з цього боку, нападе на пост біля тартака, знищить варту й теж відійде до мосту.
— А як потім із відступом? — спитала Пілар. — Нас семеро чоловіків, дві жінки й п'ятеро коней. А вас? — прокричала вона у вухо глухому.
— Вісім чоловіків і четверо коней. Faltan caballos, — сказав він. — Коней мало.
— Сімнадцять чоловік і дев'ятеро коней, — сказала Пілар. — А ще ж і вантаж треба везти.
Ель Сордо мовчав.
— Чи можна роздобути десь іще коней? — спитав Роберт Джордан, нахиляючись до його здорового вуха.
— Рік воюю, маю чотирьох, — відповів глухий, показуючи чотири пальці.— А ти хочеш на завтра — вісім?
— Так, — сказав Роберт Джордан. — Не забувай, що ти їдеш звідси. Тобі не треба вже поводитися так обережно, як раніше. Не треба зважувати кожен крок. Невже не можна зробити вилазку й роздобути вісім коней?
— Можна, — відповів Ель Сордо. — Або — жодного, або більшє.
— Чи є у вас тут ручний кулемет? — спитав Роберт Джордан.
Ель Сордо кивнув.
— Де?
— На горі.
— Якої системи?
— Не знаю назви, з диском.
— А скільки дисків?
— П'ять.
— Чи вміє хто із вас стріляти з нього?
— Я. Трошки. Багато не стріляємо. Не хочемо збивати тут бучі. Не хочемо даремно витрачати патрони.
— Я потім гляну на нього, — сказав Роберт Джордан. — А ручні гранати у вас є?
— Багато.
— А скільки патронів на гвинтівку?
— Багато.
— Скільки?
— Півтораста. А може, більше.
— А людей можна дістати ще?
— Навіщо?
— Щоб знищити пости і обороняти міст, поки я готуватиму вибух. Нам потрібно вдвічі більше людей, ніж ми маємо.
— Щодо постів не турбуйся. Час?
— Завидна.
— Не турбуйся.
— Мені б ще чоловік двадцять, — сказав Роберт Джордан.
— Надійних немає. Ненадійних — треба?
— Ні. А скільки є надійних?
— Може, четверо.
— Чому так мало?
— Не можна довіряти.
— Навіть для того тільки, щоб стерегти коней?
— Щоб стерегти коней — треба дуже довіряти.
— Може, хоч десятеро набереться надійних?
— Четверо.
— Ансельмо казав мені, що в цих горах більше сотні.
— Ненадійних.
— Ти сказала — тридцять, — звернувся Роберт Джордан до Пілар. — Тридцять, на яких можна більш-менш покластися.
— А як із людьми Еліаса? — крикнула Пілар у вухо Ель Сордо.
Той похитав головою.
— Ненадійні.
— Отже, навіть десятка не можна набрати? — спитав Роберт Джордан.
Глухий подивився на нього своїми тьмяними жовтими очима й похитав головою.
— Четверо, — сказав він і показав чотири пальці. -
— А твої надійні? — спитав Роберт Джордан і відразу ж пошкодував, що спитав.
Ель Сордо кивнув.
— Dentro de la gravedad, — сказав він по-іспанському. — В міру небезпеки. — Він усміхнувся. — Що, важко буде, га?
— Можливо.
— Мені однаково, — сказав Ель Сордо просто, не хизуючись. — Краще четверо добрих, ніж багато поганих. У цій війні завжди багато поганих, мало добрих. І що день, то менше добрих. А Пабло? — він подивився на Пілар.
— Ти сам знаєш, — відповіла Пілар. — Що день, то гірше.
Ель Сордо знизав плечима.
— Пий, — сказав він Робертові Джордану. — Дам тобі своїх і ще чотирьох. Разом дванадцять. Увечері все обговоримо. У мене є динаміт — шістдесят брусків. Треба?
— Якого гатунку?
— Не знаю. Звичайний динаміт. Принесу.
— Твоїм ми підірвемо маленький міст — верхній, — сказав Роберт Джордан. — Добре. Ти сьогодні ввечері прийдеш? То візьми з собою динаміт, гаразд? В наказі про другий міст нічого не сказано, але його теж доведеться підірвати.
— Ввечері прийду. Потім — шукати коней.
— Гадаєш, нам пощастить дістати коней?
— Можливо. Їж.
«Цікаво, чи він із усіма так розмовляє? — подумав Роберт Джордан. — Чи, може, вважає, що так чужинцеві легше зрозуміти його?»