Твори в 4-х томах. Том 3
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1981
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 3». Краткое содержание книги:
ЗА РІЧКОЮ, В ЗАТІНКУ ДЕРЕВ
СТАРИЙ І МОРЕ ОПОВІДАННЯ 50-х РОКІВ
— Hola, жінко, — сказав він. — Hola, — обернувся він до Роберта Джордана, потиснув йому руку, швидко й допитливо подививсь у вічі. Роберт Джордан побачив, що очі в нього жовті, як у кота, й тьмяні, як у змії.— Guara, — сказав він Марії й поплескав її по плечу. — Їли? — спитав він у Пілар.
Вона похитала головою.
— Їсти, — сказав він і подивився на Роберта Джордана.— Пити? — спитав він і, відігнувши великий палець донизу, зробив, кулаком такий рух, наче наливав щось.
— Дякую, охоче.
—Добре, — сказав Ель Сордо. — Віскі?
— У тебе є віскі?
Ель Сордо кивнув головою.
— Ingles? — спитав він. — Не Ruso?
— Americano.
— Американців тут мало, — сказав він.
— Тепер побільшало.
— Тим краще. З Північної чи з Південної?
— 3 Північної.
— Все одно що Ingles. Коли висадиш міст?
— Ти вже знаєш про міст?
Ель Сордо кивнув.
— Післязавтра вранці.
— Добре, — сказав Ель Сордо. — Пабло? — спитав він у Пілар.
Вона похитала головою. Ель Сордо усміхнувся.
— Іди, — сказав він Марії й знову усміхнувся. — Повернешся, — він дістав із внутрішньої кишені куртки великого годинника на ремінці,— за півгодини.
Жестом він запросив їх сісти на обчухрану колоду, що правила за лаву, потім глянув на Хоакіна й великим пальцем показав на стежку, якою вони прийшли.
— Я погуляю з Хоакіном, а потім повернуся, — сказала Марія.
Ель Сордо ввійшов до печери й за хвилину з'явився з пляшкою шотландського віскі й трьома склянками. Пляшку він тримав під пахвою, склянки ніс у тій самій руці, тримаючи кожну одним пальцем, а в другій руці держав за шийку череп'яного глека з водою. Пляшку й склянки він поставив на колоду, а глек — на землю.
— Льоду немає,— сказав він Робертові Джордану й простяг йому пляшку.
— Мені не наливай, — сказала Пілар і накрила свою склянку рукою.
— Лід був сьогодні вночі на землі,— сказав Ель Сордо і всміхнувся. — Весь розтанув. Лід там, — він показав на сніг, що білів на голих верхів'ях гір, — надто далеко.
Роберт Джордан хотів налити віскі Ель Сордо, але глухий похитав головою й рукою показав йому, щоб починав із себе.
Роберт Джордан налив собі майже півсклянки, і Ель Сордо, уважно стежив за ним, відразу ж передав йому глек з водою Роберт Джордан підставив склянку під холодний струмінь, що полився з череп'яного носика, тільки-но він нахилив глек.
Ель Сордо налив собі півсклянки віскі й долив по вінця водою.
— Вина? — спитав він Пілар.
— Ні. Води.
— Бери, — сказав він. — Негарно, — сказав він Робертові Джордану й посміхнувся. — Знав багатьох англійців. Завжди багато віскі.
— Де?
— На ранчо, — сказав Ель Сордо. — Приятелі хазяїна.
— Де ти дістаєш віскі?
— Що? — перепитав він.
— Кричати треба, — сказала Пілар. — В те вухо, в друге.
Ель Сордо показав на своє здорове вухо й усміхнувся.
— Де ти дістаєш віскі? — прокричав Роберт Джордан.
— Жену, — сказав Ель Сордо, стежачи за рукою Роберта Джордана; рука, що підносила склянку до рота, зависла в повітрі.— Ні,— сказав Ель Сордо й поплескав його по плечу. — Я пожартував. З Ла-Гранхи. Почув учора ввечері — англійський динамітник іде. Добре. Дуже радий. Дістав віскі. Для тебе. Ну, як?
— Здорово, — відповів Роберт Джордан. — Це дуже добре віскі.
— Приємно, — всміхнувся глухий. — Одержав сьогодні, разом із відомостями.
— Якими відомостями?
— Велике скупчення військ.
— Де?
— Сеговія. Літаки бачив?
— Так.
— Погано, га?
— Погано. А скупчення військ де саме?
— Багато між Вільякастіном і Сеговією. На Вальядолідському шосе. Багато між Вільякастіном і Сан-Рафаелем. Багато. Багато.
— Якої ж ти думки про це?
— Ми щось готуємо?
— Можливо.
— Вони знають. Теж готують.
— Можливо.
— Чому ж не висадити міст сьогодні вночі?
— Наказ.
— Чий наказ?
— Генерального штабу.
— Он як.
— Це важливо — коли саме висадити міст? — спитала Пілар.
— Надзвичайно важливо.
— А якщо вони вже стягують війська?
— Я пошлю Ансельмо з донесенням про пересування й концентрацію військ. Він зараз стежить за шосе.