Дивовижна історія Мері Стенз
- Автор: Уэйт Роберт
- Год: 1970
- Язык: украинский
- Год: "Радянський письменник"
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Детективная фантастика
Электронная книга - «Дивовижна історія Мері Стенз». Краткое содержание книги:
Розповідаючи напівфантастичну, напівдетективну історію про те, як проста, непримітна дівчина волею випадку стала першою красунею світу і чим це скінчилося, сучасний англійський письменник Роберт Уейд викриває брудні махінації буржуазних ділків і продажність “вільної й незалежної” преси в хижацькому світі капіталу.
По тому на екрані з’являлася Лора Смайт. Буденна й неприваблива, вона сиділа за друкарською машинкою в якійсь занедбаній конторі, а виразистий голос невидимого диктора пояснював:
— Перед вами Лора Смайт. Не така вже молода, але ще й не стара. Отак вона живе день у день — без радощів і втіх, неначе в цілковитій порожнечі. Незаміжня, неголублена, нікому не потрібна…
Звукові ефекти: несамовите клацання друкарської машинки і енергійний, з американським акцентом голос, що промовляє майже речитативом:
— Невеселе життя, чи не так?..
На екрані — кабінет лікаря (того самого). Міс Смайт, жваво жестикулюючи, про щось говорить. Закадровий голос:
— Самотність — це теж своєрідна недуга, що часто вимагає медичного втручання. Лора Смайт зрозуміла, що її пригніченість — не просто наслідок поганого настрою, і вирішила вжити дійових заходів.
Велике, на весь екран, обличчя лікаря. Його спокійний, упевнений голос:
— Міс Смайт, ваш організм цілком здоровий. Вам бракує лише справжньої жіночої привабливості, а це залежить від гормональної рівноваги.
Трохи здивоване обличчя Лори Смайт, потім знову лікареве.
— Вам нема чого тривожитись. — Лагідна професійна усмішка. — І не треба ніяких ліків чи ін’єкцій. Сучасна косметична наука розробила повний курс лікування…
Він щось пише на аркушику паперу і подає дівчині (глядач має думати, що то рецепт).
— Сьогодні ж підіть у найближчу аптеку. Це коштуватиме вам тридцять шилінгів і шість пенсів за тюбик, але ви будете вражені наслідками. Найголовніше — не припиняти лікування ані на день.
На весь екран — аркушик паперу. На ньому чітко (жоден лікар так не пише) виведено одне слово: “Врододій”. Коробка, і на ній знов те саме слово. Тендітна рука піднімає її. Камера відсувається назад” показуючи приміщення звичайної аптеки. Дівчина за прилавком подає Лорі Смайт коробку з тюбиком “Врододію”.
— Ось ваш “Врододій”, міс. Тридцять шилінгів і шість пенсів.
(Ця репліка дуже важлива: вона повторює назву виробу й ціну).
Лора Смайт, тримаючи коробку перед себе, рушає на камеру. Цей прийом повторюється в кожній наступній передачі, щоб глядачі виразно бачили, як день у день помітно змінюється її зовнішність.
Закадровий коментар:
— Отак Лора Смайт зробила вирішальний крок, якому судилося змінити все її життя і перетворити її на красуню. Завтра о цій же порі й по тому ж каналу ви побачите, як “Врододій” починає давати їй справжню красу й чарівність.
Жіночий голос додає:
— “Врододій”. Усього тридцять шилінгів і шість пенсів. Сьогодні ж придбайте тюбик “Врододію” у найближчій аптеці.
Нарешті рівний і глибокий чоловічий голос:
— “Врододій” зробить вас вродливою!
Завершують дередачу акорди музики, і солоденький тенор млосно виводить:
Реклама в пресі подавалася більш стисло і не так драматизовано, але принцип був той самий. За основу правила історія сучасної Попелюшки, в якій роль хрещеної матері чарівниці виконував “Врододій”. Кожного дня з’являлися нові фотографії, але в усіх оголошеннях незмінно фігурував невеликий овал з текстом, де Лора і ще одна особа вели розмову про незрівнянні якості “Врододію”. Сам перебіг метаморфози був дещо ущільнений напочатку, так що Лора набувала подоби справжньої красуні десь за чотири чи п’ять днів; коли ж факт чудесного перевтілення було доведено, наступні зміни почали виявлятися повільніше. Протягом другого тижня рекламної кампанії врода дівчини ставала з кожним днем виразніша, аж поки читачі заговорили про те, що більшого досягти просто неможливо, — і все Ж таки вона дедалі кращала. Тюбики “Врододію” швидко зникали з прилавків крамниць по всій країні; попит на нього зростав, і виробничі цехи фірми “Черіл” змушені були весь час збільшувати випуск. Рекламна кампанія зробила ще тільки половину діла, а новий виріб уже здобув визнання.
Пол Дарк спостерігав розвиток подій з похмурою глузливістю; зокрема, він зауважив одну незвичайну обставину: в жодній газеті не було редакційних коментарів і взагалі будь-яких висловлювань з цього приводу. Лише “Івнінг Діспетч” вмістила невеличку в’їдливу замітку, в якій говорилося:
“Де Лора Смайт — дівчина, чиє обличчя стало широко відоме завдяки найгучніший рекламній кампанії всіх часів? Вона виїхала в Голлівуд, де краса дає найвищі матеріальні прибутки. Обличчя, створене “Врододієм” (то було найбільше, що міг дозволити собі автор, аби згадати назву виробу), скоро з’явиться в кінофільмах і на екранах американського телебачення в обмін на зливу доларів, що має сягнути кількох мільйонів”.