Дивовижна історія Мері Стенз
- Автор: Уэйт Роберт
- Год: 1970
- Язык: украинский
- Год: "Радянський письменник"
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Детективная фантастика
Электронная книга - «Дивовижна історія Мері Стенз». Краткое содержание книги:
Розповідаючи напівфантастичну, напівдетективну історію про те, як проста, непримітна дівчина волею випадку стала першою красунею світу і чим це скінчилося, сучасний англійський письменник Роберт Уейд викриває брудні махінації буржуазних ділків і продажність “вільної й незалежної” преси в хижацькому світі капіталу.
Дейв Гартмен — рекламний агент фірми “Глорія”; років тридцяти п’яти, одягнений у легкі сині штани й простору жовту сорочку; за американською міркою він був грубувато-красивий, але мав надто близько посаджені очі.
Пол Барнард — представник пресбюро Національного телевізійного центру; довготелесий і худий, з короткозорими очима, що гостро позирали на світ із-за опуклих скелець окулярів. Легенький сірий костюм хоч і погано сидів на ньому, проте виглядав доволі зручним.
І нарешті — Джо Мередіт з кінокомпанії “Зеніт”, що спеціалізувалася на екранізації театральних вистав та випуску багатосерійних фільмів для телебачення, його моторошну пурпурову сорочку прикрашала сріблясто-сіра краватка, зав’язана величезним незграбним вузлом, що аж ніяк не пасував до орлиного профілю та пухнастого білявого волосся.
На хвилину у вітальні запала ніякова тиша, тоді нараз розляглася гомінка мова.
— Семе, старигане, сякий-такий, чого ж це ти ховав таке чудо!..
— Мушу визнати, в ній таки щось є…
— Далебі, я чекав якогось жарту, а тут… Семе, та це ж справжнє діло…
— Як на мене, вона стопроцентна красуня…
— Друже, вона народжена для Голлівуду…
— Її вистачить на тисячу рекламних кампаній…
— Схиляю перед тобою голову, Семе. Я не вірив жодному твоєму слову, ніколи не вірив. Але цього разу ти справді щось знайшов…
— Просто очам своїм не вірю — ніколи в житті не бачив такої красуні…
Розмова точилась і далі в такий спосіб: у вигляді коротких поблажливих реплік, навдивовижу безособових та безвідносних, так що Мері мимоволі почувала себе чимсь на зразок воскової ляльки, виставленої в музеї мадам Тюссо[5]. Ніхто не звертався до неї, наче вона була всього-на-всього манекенниця, що позує перед вибраними клієнтами, але сама не причетна до торгу.
— Вам, панове, здорово пощастило, — сказав Ейб Шварц, який із самовпевненим виглядом стояв позаду дівчини, глибоко заклавши руки в кишені штанів. — Через три тижні Лора візьме участь у широкій рекламі нового косметичного виробу. Спочатку кампанія розгорнеться в Англії, потім у Європі й Америці. Мені не треба казати вам, яке враження; вона справить. Лора Смайт здобуде славу найпершої красуні в світі, і за неї битимуться цілі юрби люду з кіно й телебачення, не менші від тих, що збираються на проповіді Армії спасіння[6]. То буде справжнісінька золота гарячка. Ви розумієте, до чого я веду?
Вони розуміли. Айвенберг, погладжуючи брови, мовив:
— Гадаю, ми могли б розпочати ділові переговори, якщо…
— Пізніше, — зупинив його Ейб, жестом відновлюючи тишу. — Спочатку я хочу змалювати вам повну картину й детальніше показати Лору. Маючи справи з друзями, я завжди веду чесну гру. Та й, зрештою, ми тут в гостині, а не на ярмарку.
До розмови втрутився Сем:
— Вам треба ближче познайомитися з дівчиною. Вона має не тільки вродливе личко, але й милу вдачу і талант. Ми тут накреслили невеличкий план, що дозволить вам якнайприємніше згаяти час до вечора.
Він підступив ближче до дівчини і щось сказав їй на вухо. Вона ледь помітно, наче знехотя, усміхнулась і вийшла з кімнати.
— В чім річ? — спитав Гартмен.
— Вона пішла перевдягнутись у купальний костюм, — пояснив Сем. — Потім спуститься на пляж і приєднається до кого-небудь з гостей, що живуть на віллі, а ми всі також підемо туди. Візьмемо з собою вино й пиво на льоду. Ідея така — трохи відпочити, роздивитися на дівчину і побалакати про се, про те. Ми з Ейбом розповімо вам про всі деталі. А ввечері почнемо ділову розмову. Згода?
— Згода, — з полегкістю озвалися всі.
— От і гаразд, — мовив Сем. — Я піду розпоряджуся. А ви тим часом випийте. Лід в оцій вазі, його тут багато…
Невдовзі після того до вілли прибула ще одна гостя. Вона під’їхала в таксі саме тоді, як Мері, накинувши на бікіні строкатий пляжний халатик, збиралася спуститись до моря. Спочатку Мері не розгледіла її — тільки побачила, що біля машини майже спиною до неї стоїть якась чорнява жінка, чекаючи, поки шофер витягне її валізи. Коли ж та обернулася, щоб рушити до будинку, Мері враз упізнала її.
— Здрастуйте, міс Аурі, — мовила вона.
Тоні Лурі привітно всміхнулась, але в очах її майнув холодок.
— Я зовсім забула, що ви теж маєте приїхати сюди відпочивати, — знову заговорила Мері.
— Та бачте, — відказала міс Лурі, — воно не зовсім відпочивати. Я приїхала за дорученням містера Фасберже. Його, звичайно, цікавить, які плани укладаються щодо вашого майбутнього, і він вважає, що тут має бути представник фірми “Черіл”.
5
Славнозвісний музей воскових фігур у Лондоні.
6
Релігійно-благодійницька організація в Англії та Америці.