Таємниці розкриває санскрит
- Автор: Наливайко Степан
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Жанр: Лингвистика
Электронная книга - «Таємниці розкриває санскрит». Краткое содержание книги:
Українці знають прізвлще Бака; Бака — річка в Криму, притока Качі. Там же річка Баклаїр /СГУ, 30/. В Україні є річки Бакова, Баковецька /сюди ж, очевидно, Бокова й Боковенька, притока Бокової /СГУ, 62/. Санскр. бака має і форму вака, тому сюди долучається річкова назва Вака /СГУ, 80/. Річки Бакай, Бакайка, Бакайчиха фіксуються в басейнах Дніпра, Сіверського Дінця, Південного Бугу й Азовського моря. Інше санскритське слово на означення журавля або чаплі — бакота /SED, 384/. У сучасних українців побутує прізвище Бакота. Село Бакота, відоме з 1240 року, є в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області. Таку ж назву має і річка, притока Дністра, у тій же Хмельницькій області, де засвідчено річку й населені пункти Баглаї /СГУ, 31/. Село Бакота є також у Волинській області.
Синонімом до багла є діалектне хінді бакула /ХРС ІІ, 197/. У Сумській області, у водозборі Псла, маємо ручай Бакулин /СГУ, 31/. Козак Полтавського полку /414; Зінківська сотня/ мав прізвище /чи прізвисько/ Бакуль. У цій же Зінківській сотні служив козак Федір Журавка. У цьому ж полку, але в іншій сотні був Захарка Журавний /394/, у Миргородському — Пилип Журавко /322/, в Прилуцькому — Іван Жоравський /454/, у Ніжинськоглу — Юхим Журавель і Терешко Журавленко /464, 466/, у Чернігівському — Лашко Журавель та Овдій Журавленко /477/ тощо. Що стосується козацьких прізвищ Чапля, Чапленко, Чаплинський, то вони в «Реєстрі» засвідчені виключно в Кропивнянському полку — всього 6. Із них прізвищ Чапленко — 4 в одній сотні, Оркліївській, можли<182>во, братів чи близьких родичів /355/. Гнатко Чапля — з Демської сотні, Іван Чаплинський — з Пирятинської /351, 361/.
Різновидом багла — «журавель», «чапля» є і бугла, а в Тернопільській області маємо річку Буглівку й село Буглів /СГУ, 73/. Слово багаль — теж різновид багла, звідки, очевидно, й українське прізвище Багаленко /Богаленко/. Грицько Богаленко служив у Корсунському полку і в тій самій сотні Ясутина, де й козак Андрій Баглаєнко /156/; тут, до речі, були й інші козаки з виразними індоарійськими прізвищами — Бальвір, Білденко, Курупа, 0нупко.
Принагідно зазначимо, що одним з імен дружини Шіви є Багала. Дружина Шіви — уособлення жіночої енергії свого чоловіка, а ця енергія має милостиве й грізне начала. Грізне уособлюють 10 іпостасей богині. За популярною версією, вона прибрала цих страхітливих подоб, аби налякати Шіву, коли той не дозволив їй бути присутньою на жертвоприносинах, які здійснював її батько Дакша. Ці втілення мають кожна свою назву, і дев'яте з них Багала — «Журавель» або Багаламукхі — «Журавлелика», бо має подобу жінки з журавлиною головою. Цей факт і собі показовий, бо поклоніння Шіві та його дружині рясно засвідчене на терені України. Дружина Шіви найчастіше зветься Махадеві — «Велика богиня» або Деві — «Богиня», вона тотожна слов'янській Діві. Це відбилося в численних назвах типу Дівка, Дівиця, Дівуха, Дівичка щодо річок, це також Дівочі та Дівич-гори по всій Україні (СГУ, 171). До речі, козак Мисько Баглай із Прилуцького полку якраз і служив у Дівицькій сотні.
Зважаючи, що санскр. бака має і форму вака, до «журавлиних» прізвищ, певно, слід віднести й прізвище Вакало — козак Андрій Вакало був у Миргородському полку /398; Лохвицька сотня/. У Коростишівському районі на Житомирщині є річка Вака, на Кіровоградщині — річка Вакурин (СГУ, 80).
Особливо показовою є річка Журавський Бак у водозборі Дніпра (СГУ, 200), яка засвідчує слушність пов'язування назв на Бак- в Україні з санскритським бака та хінді багла // бакла — «журавель», «чапля».
Аналіз показує, що похідні від бака назви найпоширеніші у водозборі Дніпра — їх тут 13. У басейні Дніпра найбільше назв і на Журав-, близько трьох десятків, із них більшість — на означення боліт /СГУ, 199–200,601/. У басейні Сіверського Дінця таких назв менше — 20 /3 річки й 17 боліт/. У басейні Азовського моря їх — 7 і всі вони — болота, у басейні Південного Бугу — 4 і всі вони — річки.
Показово, що часто—густо назви на Бак— сусідять із назвами, пов'язаними зі словами «журавель» або «чапля». Це видно хоча б на прикладах із назвою Бакай /те ж, що і баглай, тільки без суфікса — ла/: <183> р. Чапля і р. Бакай у басейні Південного Бугу; р. Бакай і болото Журавка, р. Бакайка і болото Чаплинка, яр Бакай і болото Чаплинка — у басейні Сіверського Дінця; р. Бакай і болото Чаплинка, р. Бака і болото Чаплина — у басейні Дніпра тощо. Тобто «журавлині» назви різноманітного типу, починаючи з найдавніших, охоплюють усю територію України. Це, окрім усього іншого, підтверджує слушність думки, що батьківщиною Аполлона є країна гіперборейська, тобто ареал на північ від Чорного моря, отже, і територія України. Саме звідси кожної весни, закликуваний величальними співами, повертався він на Парнас у колісниці, запряженій журавлями чи білосніжними лебедями. А самі античні джерела вважають, що Аполлон прибув до Греції з півночі, що він — прийшле божество в грецькому пантеоні. Біля Полтави, під культовим зольником виявлено зображення журавлиної чи лебединої зграї. У Давній Греції відомі так звані «журавлині» танці, є вони і в українців, причому це відбивають самі назви їх — «Журавель»,» Журавлиний ключ» тощо. І що, мабуть, найважливіше, грецький Аполлон виявляє функціональну й етимологічну тотожність зі слов'янським Купалою та індійським Крішною-Гопалою, котрий має і південноіндійський різновид свого імені — Гопалан. А воно винятково близьке фонетично до грецького Аполлон. Що дозволяє зробити висновок: імена Гопалан та Аполлон — одне й те саме ім'я, існуюче в різних мовних стихіях, похідне зі спільного джерела.
Існують деякі цікаві давні факти, пов'язані з журавлями. У так званому ольвійському декреті на честь Протогена /ІІІ-ІІ ст. до н.е./ згадується місцевість Канкит. Дехто розташовує її на лівому березі Південного Бугу, а відомий дослідник індоаріки в Північному Причорномор'ї О.Трубачов — у районі нижньодніпровських плавнів і річки Конки. І назву Конка і назву Канкит він пов'язує з давньоіндійським канка — «журавель», «чапля». Таке значення канка справді подає санскрит /SED, 127/. Більше того, ім'я Канка, тобто «Журавель», мав бог Яма, тісно пов'язаний із Шівою, а Яма — божество, причетне до світу померлих /цікава в цьому плані тема журавлів і загиблих воїнів у відомій пісні на слова Расула Гамзатова «Журавлі»/.