Таємниці розкриває санскрит
- Автор: Наливайко Степан
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Жанр: Лингвистика
Электронная книга - «Таємниці розкриває санскрит». Краткое содержание книги:
Прізвище Мазепа засвідчене в 6 з 16 полків «Реєстру», включаючи Білоцерківський: Кальницькому, Миргородському, Полтавському, Черкаському й Уманському. І скрізь воно виступає в оточенні українських прізвищ з індоарійським забарвленням.
У Кальницькому полку, де служив козак Мазепа, це прізвища Гупал, Гупало, Мандзуленко, Рой, Роєнко, Рудрименко, Царенко, Шудренко.
У Миргородському полку, де теж просто козак Мазепа, це Кудик, Кудинович, Гупаленко.
У Полтавському, де козак Василь Мазепа, це Балвір, Гупаленко, Цар, Царенко, Чамаренко, Шудриченко.
У Черкаському, де служили козаки Васько Мазепа й Сергій Мазепенко, це Балбир, Гупаленко, Динда, Динденко, Кришненко (2), Кудин (ім'я і прізвище), Лопашенко, Царик, Царенко, Шамшур, Шіваненко (2).
В Уманському полку, де козаком Максим Мазепа, — Баглай, Гупалов, Манджеленко, Онупко.
Отже, українське прізвище Мазепа має свого індійського двійника — Махіпа. Прізвище Мазепа — воїнське, аристократичне; як і ім'я його найближчого індійського родича, воно сходить до сивої давнини й означає «захисник землі/країни», тобто «правитель», «володар», «князь», «цар», «гетьман». І в такому разі маємо виняткову відповідність носія прізвища Мазепа його високому статусу українського гетьмана і внутрішньому змістові, спрадавна закладеному в прізвищі — захищати, охороняти, берегти свою землю, свою країну, свій народ. <176>
Це українське, це індійське прізвище — Баглай
Написати цю статтю мене надихнуло знайомство з молодим індійським дипломатом на ім'я Гопал, але з суто українським прізвищем — Баглай /у візитці Gopal Baglay/. Донедавна третій секретар посольства Індії в Україні, а нині — другий секретар посольства Індії в Росії, він виявився ще й моїм «земляком». Бо народився в найлюднішому штаті Індії — Уттар Прадеш, за населенням утричі більшим за Україну, а навчався в Лакнауському університеті, столичному навчальному закладі цього штату, де років зо тридцять тому, коли ще Гопала не було на світі, навчався десять місяців і я, тоді п'ятикурсник індійського відділення факультету східних мов при Ташкентському університеті.
Енергійний і приязний, напрочуд простий у спілкуванні, завжди готовий допомогти він, до всього, виявив неабияку вдатність до мов — через якихось півроку після приїзду до Києва Гопал уже вільно читав, писав і розмовляв українською, чим викликав незмінний захват і зрозумілу повагу кожного, хто з ним спілкувався — як українців, так і індійців. Не раз його затишна квартира в київському «Царському селі» на Старонаводницькій ставала місцем задушевних, завжди очікуваних і незабутніх зустрічей, де гостинні господарі — Гопал та його чарівна дружина Біна — частували гостей екзотичними індійськими ласощами й стравами. І де лунали індійські й українські пісні, а надто — «Несе Галя воду», яка особливо припала до душі молодому подружжю і яку виконували українською та хінді мовами голосисті студентки групи хінді відділення Сходознавства з університету імені Тараса Шевченка.
Молодий дипломат жваво цікавився і моїми розвідками про давні й сучасні зв'язки українського та індійського народів, відчутно допоміг мені з деякою довідковою літературою, особливо санскритськими та хінді словниками. Я і собі, бачачи його непідробний інтерес до нашої країни, час від часу постачав його книжками з української міфології, етнографії, фольклору й історії; серед них була й «Історія <177> Слобідської України» Дмитра Багалія, у прізвищі автора якої Гопал Баглай убачав спорідненість і зі своїм прізвищем.
Але це, як кажуть, приповість, а сама повість попереду.
Прізвище Баглай та похідне від нього — Баглаєнко досить рясно представлені в «Реєстрі Війська Запорозького 1649 року», який охоплює загалом 16 полків. Баглай Сидір /54; Чигиринський полк, сотня Потоцька/; Баглай Іван /220; Уманський полк, сотня Цибулівська/; Баглай Процик /445; Прилуцький полк, сотня Срібрянська/; Баглай Мисько /446; Прилуцький полк, сотня Дівицька/; Баглаєнко Андрій /156; Корсунський полк, сотня Ясутина/; Баглаєнко Максим /139; Корсунський полк, сотня Демківська/; Баглаєнко Федір /440; Прилуцький полк/.
Як бачимо, прізвища Баглай та Баглаєнко наявні лише в чотирьох полках. Із 7 прізвищ 3 припадають на Прилуцький полк, 2 — на Корсунський і по одному — на Чигиринський та Уманський полки. До цих сімох прізвищ слід, очевидно, віднести прізвище козака Миргородського полку — Балгаєнко Степан /392; сотня Лубенська-сільська/, у якому, певно, сталася перестановка — гл- на — лг- /явище, відоме як індійським, так і слов'янським мовам — пор. цікавий приклад: хінді тобра — укр. торба/. З чого випливає, що на українському грунті можлива й форма прізвища Баглай — Балгай.
Таким чином, носії прізвищ Баглай, Баглаєнко фіксуються на Правобережжі й Лівобережжі, причому порівну — по 4. На Правобережжі ці прізвища зосереджуються у трикутнику Корсунь — Чигирин — Умань, а на Лівобережжі — по лінії Миргород — Прилуки; основна маса прізвищ тут припадає на прилуцький ареал, де засвідчено три з чотирьох прізвищ. У Корсунському ж полку наявні тільки прізвища Баглаєнко, а Баглай, від якого вони утворені, відсутнє. Усі прізвища концентруються на південь, південний схід і схід від Києва; цей ареал можна вважати ареалом найбільшого поширення розглядуваних прізвищ.
Прикметно, що слово баглай відбилося і в українській топонімії та гідронімії. У Волочиському й Старокостянтинівському районах Хмельницької області є населені пункти Баглаї; річка Баглаї тече у водозборі Південного Бугу (СГУ, 28), що важливо й показово, оскільки саме на Південному Бузі жили дандарії, індійські «кияни», засвідчені античними авторами. Вже саме існування цих назв заперечує тлумачення прізвища Баглай від укр. баглай «ледар», «незграба», «тюхтій» /РВЗ, 527/, бо річка або населений пункт так називатися не може.
Зважаючи на вкрай прискіпливе ставлення індійців до своїх імен і прізвищ, до їх ретельної прив'язки одне до одного, природно припустити, що прізвище Баглай у <178> його індійського носія не випадково поєднане з іменем Гопал. Гопал /санскр. Гопала/ — одне з імен Крішни, восьмого втілення сонячного бога Вішну. Це ім'я Крішни теж досить рясно відбите в запорозьких козаків, зокрема, і в полках з прізвищами Баглай і Баглаєнко. Яків Гупал /286; Кальницький полк, сотня Немирівська/; Петро, Андрус, Гарасим Гупало /278; Кальницький полк, сотня Терлицька/; Олекса Гупало /240;. Брацлавський полк, сотня Клебанська/; Омелян Гупалов /227; Уманський полк, сотня Романівська/; Семен Гупаленко /84; Черкаський полк, сотня Савина/; Фесько Гупаленко /388; Миргородський полк, сотня Хорольська/; Грунь Гупаленко /417; Полтавський полк, сотня 0пушлівська/. Сюди ж, очевидно, й прізвище Степан Гупаненко /350; Кропивнянський полк/, тим більше що в сусідніх Миргородському й Полтавському полках засвідчені прізвища Гупаленко.
Із топонімів до цього ряду відносяться с. Гупали на Волині, урочище Гупалівщина на Звенигородщині, озеро Гопло в Польщі. Як бачимо, прізвище Гупал і похідні від нього засвідчені в 7 з 16 полків, усього 10. Найбільше їх у трикутнику Брацлав—Кальник—Умань, разом 6, причому на Кальницький полк їх припадає 4. У цьому трикутнику немає жодного прізвища Гупаленко, з чого можна зробити обережне припущення, що центром поширення прізвищ на Гупал- є ареал Кальника.