Таємниці розкриває санскрит

Насамперед паті входить в імена та епітети індійських божеств: <189> Праджапаті — «Батько/Захисник усього живого», «Владика створінь», а Праджапаті — епітет бога творця Брахми; Брихаспаті — «Владика/Батько молитви/праведного слова», наставник богів; Пашупаті — «Батько/Захисник тварин/худоби», тобто Шіва-Рудра, котрий, як і слов'янський Влес/Велес є «скотіїм» богом у своїй міфології.

Паті — неодмінний компонент важливих соціальних термінів: раштрапаті — «глава держави», у сучасних індійських мовах — «президент»; сенапаті, вахініпаті — «воєначальник», «полководець», досл. «ватажок армії/війська»; бгуміпаті, кшітіпаті, сарвапаті — «цар», «владика землі/всіх»; сабгапаті — «голова зборів», сучасне «головуючий»; гопаті — «пастух», а також «воїн», «цар», досл. «охоронець корів/худоби», а оскільки го означає ще й «земля», то й «захисник/охоронець землі», тобто «цар»; гріхапаті — «господар дому», «хазяїн», «глава родини» та багато інших термінів.

Знають подібний компонент балтійські та слов'янські мови: литовське viespatis — «пан», «хазяїн», pats — «господар», «хазяїн»: рос. батя, господин, госпожа, укр. батько, господиня, господь, Причому українське батько відзначається не лише значеннями «глава родини», «захисник сім'ї», але й стійкою традицією до порівняно недавнього часу вживатися саме по відношенню до козацької старшини, ватажків, отаманів тощо. Що свідчить про надзвичайно давні витоки слова й уживання його саме в військовій сфері. Що ж до слова господь, то й воно означає «Батько/Захисник усіх», бо іранське гос- у ньому споріднене з індійським віш — «всі», «все», відбите в давньому слов'янському слові весь — «село». Санскритське вішапаті, тотожне viespats — «господар», «бог», окрім значень «добродій», «господар», має і значення «глава общини», «керівник громади», «сільський староста» (SED, 521). Сюди ж давньопруське waispatti — «пані», яке первісно сходить до значення «дружина сільського старости», «дружина ватажка громади» і в якому компонент — patti споріднений із санскритським патні — «дружина», досл. «захисниця», «берегиня», і з українським пані, яке має свої паралелі в деяких інших слов'янських мовах, скажімо, в польській, чеській тощо.

Таким чином, компонент — будій в імені Хільбудій має численні відповідники як в іранських, так і в індійських, слов'янських та балтійських мовах. Всі вони сходять до індоєвропейського па- «захищати», «охороняти», «берегти». Тож компонент — будій тотожний авестійському патай та рігведійському паті, які в сучасних іранських мовах прибрали різних фонетичних оформлень (бад, бед, буд тощо). І ім'я Хільбудій, у такому разі, означає «Ватажок/Батько/Захисник роду/племені», тобто, по суті, несе те саме значення, що й скіфське ім'я Колаксай. Ім'я Хільбудій в основі своїй — ім'я-титул, воно цілком передає той суспільний статус, що його мав антський князь. Причому Хільбудій — якраз іранська форма імені, яке в санскриті має форму Кулапаті, а <190> в хінді — Кульпаті. На скіфському ж грунті, судячи з усього, їм відповідає ім'я Сколопіт, а на іранському Хільбад, Хільпет. Імені Хільбудій тотожний і ще один іранський термін — хейлбаш — «командир загону», «воєначальник», «командуючий армією»; термін цей вживається нині лише в усній формі, що свідчить про давність його.