Таємниці розкриває санскрит
- Автор: Наливайко Степан
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Жанр: Лингвистика
Электронная книга - «Таємниці розкриває санскрит». Краткое содержание книги:
Оскільки індійське прізвище Баглай поєднане з іменем Гопал, отже, з Крішною, то можна припустити, що й прізвище Баглай пов'язується з якимись реаліями, стосовними Вішну-Крішни. У цьому плані привертає увагу слово хінді багла — «журавель», «чапля», утворене від санскр. бака з тим самим значенням при допомозі суфікса — ла / СРС, 460; ХРС ІІ, 196/. В такому разі, прізвище Баглай похідне від багла й пов'язується з журавлем або чаплею. У ряді мов назви для журавля і чаплі співпадають, змішуються, і давні індоєвропейці, на думку вчених, навряд чи особливо розрізняли цих птахів. Назва чапля значно пізніша від назви журавель, і в різних мовах назва її походить або від означення різкого крику, або від своєрідної манери пересуватися на своїх високих лапах.
Таке припущення підтримує те, що в племені Крішни, судячи з фактів, тотемним птахом якраз і був журавель. Канса, дядько Крішни, котрий увесь час намагався звести небожа зі світу, бо йому провістили, що той скине його з трону, мав прізвисько Каланкура — «Журавель». Той же Канса, аби розправитися з Крішною, підіслав до нього асура в подобі журавля на ім'я Бака, але юний пастушок Крішна легко здолав його, через що й отримав епітет Бакаджіт — «Переможець Баки». Епітет Бакаджіт мав і Бгіма, один із героїв «Махабгарати», що вбив злого <179> ракшаса Баку /«Журавля»/, який заважав жерцям-брахманам здійснювати жертвоприносини. Бгіма доводився Крішні двоюрідним братом, оскільки мати Бгіми й батько Крішни — рідні сестра й брат. Ім'я Бака, «Журавель» мав Кубера — бог багатства, хранитель Індриних небесних скарбів, приятель і сусіда Шіви по горі Кайласа в Гімалаях, де обидва мешкали. Кубера, охоронець північної сторони світу, виявляє певну причетність і до слов'ян — батьком його був мудрець Вішравас. А це ім'я споріднене з Веслав, Віслав, і досі поширеним у деяких слов'янських народів. Жіночу форму його, наприклад, має відома польська поетеса, лауреатка Нобелівської премії Віслава Шимборська.
У «Махабгараті» мудрий брахман Бака Далбг'я славить Юдгіштхіру, старшого брата Бгіми й двоюрідного — Крішни. Далбг'я тут — прикметник від дарбга // далбга, слова на означення священної трави з гострими стеблами, різновид нашої осоки, неодмінної при різноманітних жертвоприносинах. Елемент дарбга входить у назву країни — Відарбга, царем якої був Бгішмака, батько Рукміні, дружини Крішни. Її він відбив у свого двоюрідного брата Шішупали, царя країни Чеді, якому в сутичці за Рукміні відтяв голову своєю божественною чакрою. Ім'я Бгішмака, тотожне українському прізвищу Бушмака, означає «Грізний» і сходить до санскритської основи із значенням «боятися». Таке ж значення й імені Бгіма /хінді — Бгім/, яке дещо несподівано виринає в наші дні як ім'я головного персонажу у фільмі «Білий Бім Чорне вухо». З цією ж основою споріднене ім'я ще одного героя «Махабгарати» — Бгішма, тотожне українському прізвищу Бушма. Індійський Бгішма був могутнім воїном і полководцем кауравів у їхній війні з пандавами, а пандави і каурави й собі двоюрідні брати.
В індійців є свято й спеціальний термін на означення його, пов'язане з журавлем і з богом Вішну. Існує уявлення, що одинадцятого дня світлої половини місяця картік /відповідає жовтню-листопаду/, бог Вішну прокидається від сну. П'ять наступних після цього днів, тобто до повня місяця, мають назву бака-панчака, досл. «журавлина п'ятірка». Вважається, що навіть журавель упродовж цих п'яти днів не споживає риби, а тим більше набожна людина мусить ревно дотримуватися посту. Зрозуміло, що за цим стоїть цілий комплекс уявлень і вірувань, пов'язаних із Вішну-Крішною та журавлем.
Буддійська література знає кілька притч, пов'язаних із журавлем. Дві з них так і називаються — «Бака-джатака» й «Бакабрахма-джатака», тобто «Притча про журавля» і «Притча про Журавля-Брахму». Брахма в індійській міфології — творець світу, разом із Вішну й Шівою він складає так звану трійцю /трімурті/ верховних богів індуїз<180>му. Від неї невіддільний тризуб, у якому Брахма уособлює праве вістря, Вішну — ліве, а Шіва — середнє, що, в свою чергу, символізує творення, збереження і нищення світу.
Брахма зображається верхи на журавлі або лебеді, вони — його їздові птахи, як їздовим птахом Вішну є міфічний Гаруда, цар птахів, а Шіви — бичок Нандін. Ці ж птахи пов'язуються і з дружиною Брахми — Сарасваті, причому характерно, що санскрит знає слово сарас — «журавель», «лебідь». Зважаючи, що компонент — ваті в її імені — суфікс, тотожний укр. — виця /наприклад, у річкових назвах/, то саме її ім'я може означати «Журавлина/Лебедина». У «Рігведі» Сарасваті — найшанованіша ріка, їй там присвячено три гімни. Матір'ю її вважається ріка Сіндгу /Сінд, Інд/. У неї сім сестер, цебто інших річок, вона — мати потоків, найкраща з матерів, річок та богинь, називається асурською і божественною. У неї золота колісниця, вона багата кіньми, покровителька співців і поетів, богиня священної мови. У післяведійський період стає богинею красномовства й мудрості, дружиною Брахми, винахідницею санскриту, покровителькою наук і мистецтва. У Києві існує український ансамбль індійського танцю, названий на її честь — «Сарасваті». Первісно Сарасваті — річкова богиня. Вважається, що в основі цього образу — ріка Сарасваті в північно-західній Індії, якої тепер немає і яка, за уявленнями, зараз тече під землею. Існує думка, що ця назва — результат перенесення на індійський грунт іранського гідроніма, авестійська назва якого — Харахвайті. Ця ріка нібито була важливим рубежем у міграції аріїв, тобто індійців та іранців, зі своєї прабатьківщини, яку багато хто вбачає в ареалі на північ від Чорного моря. А коли так, то ця ріка первісно могла існувати ще на цій прабатьківщині, тобто вона мусила відбитися і в гідронімії України. «Махабгарата» знає плем'я сарасвати; назва ця, на думку деяких учених, дана через те, що плем'я жило на берегах Сарасваті. Інші вважають, що воно поклонялося богині Сарасваті, через що й саме плем'я називалося її іменем. У штаті Уттар Прадеш і сьогодні існує брахманська каста сарасватів, у назві яких могли відбитися згадані щойно версії, але міг відбитися і зв'язок із журавлем чи лебедем як тотемним птахом. До речі, сам Гопал Баглай брахман і уродженець Уттар Прадешу; тут же знаходиться і Матхура, місто основних подій між Крішною і Кансою-Журавлем, описаних, зокрема, в «Премсагарі» /«Океані любові»/ Лаллу джі Лала /ХІХ ст./; цей твір іще 1937 року переклав наш земляк із Золотоноші, відомий індолог академік Олексій Баранников /1890-1952/.
Як мовилося, слово хінді багла походить від санскр. бака — «жура<181>вель», «чапля», розширеного суфксом — ла, який, до речі, наявний у словах «чапля» й «журавель» як — ля та — ль. У санскриті та хінді суфікс — ла утворює прикметники від іменників. Наприклад, мадгу «мед» — мадгула «медовий/медв'яний», «солодкий»; манджу «краса», «врода», «чарівність» — манджула «гарний», «вродливий», «чарівний». Це слово відбилося в прізвищі козака Кальницького полку — Грицько Мандзуленко /277; сотня Дашовська/; у цій же сотні служив і Федір Рудрименко /одне з імен Шіви — Рудра/. Козак Радко Манджеленко /205/ був в Уманському полку. В Індії Манджула — чоловіче й жіноче ім'я. Героїня «Океану сказань» кашмірського поета Сомадеви /ХІ ст./ і цариця має ім'я Манджуліка, тобто «Красуня», «Вродливиця». У Полтавській області є річка Манжейліка /варіанти — Манжелія, Манжалія/, права притока Псла (СГУ, 351). Неподалік — село Манжелія /в Глобинському районі/, назва якого вважається тюркською. Слід відзначити, що хінді — дж- переходить у — дз- в маратхській мові, поширеній у штаті Махараштра /Західна Індія/, а цей ареал виявляє паралелі з українською топонімією та гідронімією.