Її величність кішка
- Автор: Вербер Бернард
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Terra Incognita
- ISBN: 978-617-7646-29-6
- Переводчик: Соломія Мартинович
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Її величність кішка». Краткое содержание книги:
Вже знайома нам кішка Бастет безтурботно насолоджується життям у паризькому помешканні своєї «служниці» Наталі — адже саме так, на думку автора, коти сприймають своїх господарів. Одного разу все раптово змінюється після масового розстрілу в будинку навпроти. У місті все частіше стаються сутички між людьми, всю планету охоплює хаос, з восьми мільярдів людського населення Землі виживає лише один. Міста захоплюють щури, витісняючи людей, котів, собак та інших тварин у гори, віддалені місцини та на маленькі острівці. Усім видам загрожує знищення, орда щурів на чолі з головнокомандувачем Тамерланом, що має доступ до людських знань і технологій, змітає все на своєму шляху.
Доля людства опиняється в руках невеликої групи котів і людей на чолі з Бастет. Амбітна кішка намагається знайти загальне порозуміння і примирити між собою всі види. Та чи справдяться її сподівання?..
— Університет в Орсе підтримує тісні зв’язки з університетом Нью-Йорка. По той бік океану на острові Манхеттен люди винайшли дієвий родентицид. Так вони позбулись усіх щурів на Манхеттені, тепер там теж прихисток для людей.
Мені не почулось? Дієвий родентицид!
— Якщо вони знайшли вирішення проблеми, то чому не поділяться з нами?
— Деякі складники родентициду, на жаль, доступні лише там, авіасполучення, щоб передати їх сюди, тепер не існує. З Нью-Йорка відчалив корабель із цінною речовиною, але так і не доплив до берега. Він або потонув, або на екіпаж напали, коли він прибув, біля причалу.
Я захоплено засвоюю нову інформацію.
Отже, рішення є, ми просто не знали про нього!
— Після першої невдалої операції споряджали нові. Якщо корабель з Америки дістанеться до пункту призначення, то ми зможемо позбутися щурів.
— Кораблеві аби вціліти, поки допливе…
— Не будь такою песимісткою, Бастет.
Люди далі спілкуються, а Піфагор перекладає:
— В орсейців є козир для відновлення світу: інформаційний центр, у якому зберігаються тонни інформації. Директор хоче показати його нам.
Ми з Філіпом прямуємо до світло-сірого напівкруглого будинку.
Всередині — здоровенні шафи з дрібними миготливими лампочками. У скляній кімнаті спиною до нас сидить чоловік, а перед ним — безліч екранів і клавіатур. Він повертається до нас. На ньому теж біла сорочка. У нього каштанове волосся, карі очі, товсті губи й блакитні окуляри.
Як прийнято в людей, чоловіки тиснуть одне одному лапи (так, як ми торкаємось носами, коли хочемо привітатись), потім про щось говорять. Філіп пояснює:
— Ми називаємо це місце мозком університету. А цей чоловік — професор Роман Веллс, «хранитель пам’яті». Роман працює тут над грандіозним особистим проектом: він збирає всі людські знання в одному місці, щоб їх не було втрачено.
Чоловік у блакитних окулярах, здається, вельми сором’язливий: коли говорить з моєю служницею, в нього бігають очі та заплітається язик, настільки Наталі вразила його. Я відчуваю, що між ними щось відбувається. Ми, коти, одразу зауважуємо обмін енергіями між самицями й самцями, незалежно від виду.
Філіп розповідає трохи більше про цього чоловіка:
— Саме Роман розробив електричну систему захисту навколо кампуса. Він також один із передових винахідників нашого університету. Він палкий прихильник ідеї збереження знань. На його думку, все, що не записано у книжці чи в пам’яті, піде в забуття, а все, що забулося — наче й не існувало ніколи.
Мені до вподоби ця ідея. Піфагор перекладає їхню розмову й зауважує:
— Саме тому він став енциклопедистом. А знаєш, що найцікавіше? Це він виклав ЕВАЗ в інтернет.
— Нагадай-но, що таке ЕВАЗ?
— Енциклопедія Відносного та Абсолютного Знання. Пригадуєш той сайт, про який я часто згадую? На ньому повно інформації з історії, біології, фізики, психології.
— Як сталося, що чимось настільки важливим займається лише одна людина в світі?
— Думаю, Роман — нащадок автора ідеї. Окрім ЕВАЗ, Роман зібрав і інші енциклопедії: Universalis, Britannica, «Енциклопедію» Дідро, колекцію безлічі текстів із Вікіпедії. До цього він додав сотні тисяч фільмів, музики, книжок з усіх країн та епох. Він назвав її РЕВАЗ, де «Р» означає «розширена». Це такий собі резерв усього, що він вважає найцікавішим та найдовершенішим людським спадком.
Мені страшенно до вподоби ця ідея. Піфагор додає:
— Він стверджує, що вся ця інформація записана на приладі, який може поміститись у долоні.
— У людській долоні? Можна поглянути на цю портативну РЕВАЗ?
— Наталі якраз запитала його про це.
Роман Веллс вагається. Видно, що він хоче відмовити. Проте у ньому вирують емоції до цієї жінки, сильніші за його принципи.
Він відкриває сейф, дістає звідти USB-накопичувач завбільшки з мій язик. Це прилад темно-синього кольору з білою зіркою. Я не можу приховати розчарування:
— Оце і є вся людська спадщина?
Піфагор уважно слухає хранителя пам’яті, потім перекладає:
— Роман каже, що це витвір мистецтва в єдиному екземплярі, який вони розробили тут в університеті. На цьому накопичувані один зетабайт інформації.
— Що таке зета?
— Це одиниця вимірювання. Пригадай мою розповідь про USB-накопичувачі: 1 мега містить мільйон октетів, і гіга — мільярд. А зета це… мільярд гіг. А отже, мільярд мільярдів октетів.
Хм, виходить, це багато-багато-багато.
— Він каже, що цей прилад захищений титановою оболонкою, яка робить його міцним, куленепробивним, водостійким, здатним встояти перед тиском, випромінюваним, радіацією, ядерним вибухом.