Її величність кішка
- Автор: Вербер Бернард
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Terra Incognita
- ISBN: 978-617-7646-29-6
- Переводчик: Соломія Мартинович
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Її величність кішка». Краткое содержание книги:
Вже знайома нам кішка Бастет безтурботно насолоджується життям у паризькому помешканні своєї «служниці» Наталі — адже саме так, на думку автора, коти сприймають своїх господарів. Одного разу все раптово змінюється після масового розстрілу в будинку навпроти. У місті все частіше стаються сутички між людьми, всю планету охоплює хаос, з восьми мільярдів людського населення Землі виживає лише один. Міста захоплюють щури, витісняючи людей, котів, собак та інших тварин у гори, віддалені місцини та на маленькі острівці. Усім видам загрожує знищення, орда щурів на чолі з головнокомандувачем Тамерланом, що має доступ до людських знань і технологій, змітає все на своєму шляху.
Доля людства опиняється в руках невеликої групи котів і людей на чолі з Бастет. Амбітна кішка намагається знайти загальне порозуміння і примирити між собою всі види. Та чи справдяться її сподівання?..
Філіп Сарфаті просить їх стежити за апаратами і при потребі подавати йому інструменти. Кожен його рух чіткий і вивірений, неначе він робив таке вже багато разів.
Я прив’язана до коркової дошки, голова у пластиковому ветеринарному комірі. Роман зголив мені шерсть на голові у тому місці, де проведуть втручання. Філіп вставляє мені в рот шланг і проколює товстою металевою голкою тонку шкіру на лапі. Це трохи боляче.
Мене переповнюють емоції.
Нарешті в мене буде Третє Око!
— Заспокойся, — шепоче Піфагор.
Кумедно, ця фраза завжди справляє ефект, протилежний до очікуваного.
У мене тіпається праве вухо: його пронизує переривчастий спазм, задня лапа тремтить.
Піфагор торкає мене носом і лиже мені чоло:
— У людей є вислів для опису стану перед важливими подіями — «сценічне хвилювання».
Філіп бере якусь пляшку, гострий запах алкоголю щипає мені носа.
— У мене немає сценічного хвилювання.
Я брешу, моє тіло знову пронизує трем.
Наталі гладить мені пальцем підборіддя проти шерсті. Вона хоче заспокоїти мене, але я все одно переживаю і з нетерпінням чекаю розширення своєї свідомості.
— Не бійся, — каже сіамець.
Він починає нервувати мене своїми дурнуватими словами. Я не думала про страх, поки він не вселив його в мене…
Фраза «Не бійся» для нагнітання паніки ще гірша, ніж «Заспокойся».
Філіп одягає гумові рукавиці та вмикає купу приладів, призначених для пиляння, різання і бурування.
О, варто пам’ятати, що Піфагор проходив через це, а він ще той пестунчик.
Філіп натискає на шприц, у прозорому шлангу тече рожева рідина до моєї лапи.
Все добре. Все буде добре. Буде трошки неприємно на початку, але це мине і моє життя зміниться на краще.
Я — важлива пішаниця в наукових дослідженнях, я погодилася провести на собі операцію, яка не завжди проходила успішно. Хоч я матиму Третє Око вже після Піфагора, все одно буду першопроходицею. Не можу дочекатися і надзвичайно пишаюся собою. Я зможу краще розуміти світ навколо. Я зможу розмовляти зі своєю служницею.
Я як Фелікс у його ракеті.
Різниця полягає в тому, що мені треба буде дійти до кінця. Наркоз вже мав подіяти, але, мабуть, мені вкололи замалу дозу, або Філіп зарано взявся за роботу, бо я бачу, чую і відчуваю, як до мого чола наближається свердло.
Коли метал торкається кістки, весь мій череп починає трясти. Смердить паленим, мені хочеться кричати, але я міцно зціплюю зуби.
Мені не страшно. Я першопроходиця.
До того ж, як казала моя матуся: «Хто не ризикує, той не їсть індички».
Нарешті анестезія подіяла.
40. Вчені, які ставили досліди на собі
Вчені не завжди бувають обережні та завбачливі. Деякі вчені, коли не вистачало відважних і витривалих піддослідних, проводили експерименти на собі. Ось кілька прикладів. Вразливим краще не читати!
У 1672 році англійський фізик Ісаак Ньютон, який прославився відкриттям закону всесвітньої гравітації, хотів зрозуміти принципи роботи людського ока. З цією метою він проколов собі очне яблуко аж до задньої оболонки тонкою дерев’яною голкою. Почав крутитись і помітив, що в нього в очах з’являються кольорові кола.
У 1800 році німецький фізик Йоганн Вільгельм Ріттер, винахідник ультрафіолету, хотів зрозуміти вплив електроенергії на тіло. Він вдарив струмом собі язик і зауважив, що залишається гіркий післясмак; потім він зробив те саме з очима і сказав, що в очах стояли кольорові хмари; потім випробував дію струму на статевий орган і, судячи з його слів, йому сподобалось, він був не проти «одружитися з електричною батарейкою». Він поступово збільшував потужність і час дії струму для поглиблення експерименту, поки не почалися мігрені, нудота, згодом йому паралізувало кінцівки. Він помер у віці тридцяти трьох років.
Коли у 1802 році вирувала епідемія жовтої лихоманки, що в 1793-му забрала п’ять тисяч життів у Філадельфії, американець, студент медичного факультету Стаббінс Фірс хотів довести, що ця хвороба не передається від людини до людини. Задля цього він не лише зробив собі надрізи на руках та ввів туди блювотиння хворого на жовту лихоманку, а ще й вдихав випари для певності. Експеримент довів, що Фірс правий, він вижив, а через вісімдесят років було встановлено, що хворобу переносять комарі.
У 1921 році американський хірург Еван О'Ніл Кейн сам собі видалив апендицит: він ввів собі анестетик місцевої дії і, на очах у приголомшених асистентів, зробив скальпелем розріз на животі. Виступили його нутрощі, деякі медсестри почали панікувати, але він все повернув на місце і спокійно продовжив операцію, і навіть зумів заспокоїти схвильованих глядачів. Кейн прославився завдяки самохірургії. У 1932 році у віці сімдесяти років він вирішив повторити операцію і видалити собі пахову грижу. На цей раз операція була набагато складніша і більш ризикована, але й під час неї він жартував з медсестрами. Через три місяці він помер від пневмонії.