Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Героєм бою був вахмістр Кржемінський! В першім моменті він зрізав голову майорові неомильним ударом, як добрий, досвідчений хірург.
Обіду ніхто не їв. Переживалось минулий бій, каждий по-своєму. Тільки перед ніччю посилились люди вечерею. З правого боку нав'язано зв'язок з 2-м нашим ескадроном. Козаки десь посунулись на південь, зоставивши багато згарищ, переважно мазурських.
Ночліг мали ми в лісі на обширній поляні, забезпечені у всіх керунках сильною охороною. Близько протікав потік з доброю водою. Коням овса не жаліли, а запас мали солідний, набутий у населення за гроші.
Лежучи, пережив враження дня. Починав аналізувать пережите і бачене. Насувалось питання:
Чому дивізіон гусарів ішов без охорони?
Чи ніхто не замітив моєї розубленості чи страху?
Чому так тремтіло тіло, а серце похололо та наче піднялось вгору? То, мабуть, од страху?
Ставало перед очима біле, як крейда, лице "мого" німця з німою просьбою дарувать життя.
Для чого його пустив, відтявши коневі ріпицю? Німці нас тут не сподівались, наша атака їх заскочила, не встигли належно розвернуться, а тим більше пустить в діло кулемети, приторочені до коней. Зрубана голова майора довершила решту розгубленості. Коні мають гарні, міцні та од наших менше стиглі. Дуже добрі пістолети-парабелуми. Б'ють міцно і далеко, добре держаться в руці.
Голова майора кривава, потоптана копитами, багато страшних рубаних і колотих ран. Кров і кров. Страшно!
Нарешті знову думаю про "свого". Треба було взять його в полон. Коня не потрібно скалічив — придався б, а той хлопець, може, одноліток, може, ще не одного пошле на той світ!
Право війни каже: "Ти мене чи я тебе", — і не може буть мови на сентименти. Так, не поважно і не розумно я учинив.
А взагалі війна є страшніша, ніж уявлялось. Що буде далі? Треба вертатись до школи, маю право це зробить хоть зараз. Трохи ніби не випадає так одразу: скажуть — нюхнув пороху, одрубав кінський хвіст і… в ноги! Треба ще трохи повоювать.
Змінено керунок маршу на південь в напрямку на озеро Ганча.
Відомості щодень свіжі. На австрійськім фронті зазначилась перемога. Франція воює. Сподіваються виступу Англії не сьогодні-завтра.
На річці Чорна Ганча і на західній стороні озера займає позицію в окоцах німецька піхота. Спішуємся і займаємо позицію.
Ведеться ліниво рідкий огонь. З обох сторін сили невеликі.
Чуть на північнім заході і південнім глуху артилерійську стрільбу. Хіба 2-га армія виступила, а з правого боку тисне 1-ша.
Зміняє нас піхота, здається, XXII корпусу. Концентруємось на півночі всією дивізією.
Наш ескадрон в резерві разом з підривниками.
Полк зміняє щораз позицію. Провадяться розвідочні операції сіткою дрібних роз'їздів. Часом вирушала більша група 50–60 кінників з кулеметами на дальше розізнання в цій лісистій країні озер. До такої групи висилалось 2-3-5 підривників (розуміється, зі мною). Було зірвано два мостки на шосе і один на залізниці.
Наша дивізія атакувала в пішім строю важний залізничний вузол — ст. Гумбінен, котру боронила сильна німецька піхота і артилерія. Будучи в резерві, не прийшлось бачить цього найбільшого бою, в котрім спішена кіннота атакувала в шаблі піхоту на сильній позиції. Здобуття Гумбінена потягло великі страти.
Зазначилось тут геройство атакуючих і стійкість оборони. Перевага автоматичної зброї і тяжкої артилерії була по німецькій стороні.
Забитих і поранених було коло 30–35 %, особливо серед офіцерів. Ранений був ген. Скоропадський, беручи в атаці безпосередній уділ.
Дивізія одійшла в резерв на одпочинок і поповнення. Тим часом Перша армія правим крилом підійшла на підступи до Кенігсберга на одлеглість 30–40 км.
Головні маси своїх сил Німеччина скерувала на Францію, здобула ряд кріпостей, майже всю Бельгію і загрозила Парижеві. Англійське військо і бельгійська армія на чолі з королем Альбертом бороняться завзято.
Німці мають добру авіацію, численну артилерію. Несподіванкою було появлення на небі великих аеростатів — "цепелінів". Появлялись вони в повітрі на значній висоті, робили враження скоріше красоти і величності, ніж небезпеки, кидали бомби і часом масу невеликих стальних стріл, що, траплялось, прониз; ували людину і коня.
Форми величезної сигари 70 м довжини, "цепелін" одбивав срібним полиском, мав скорість 60 км/год, становив добру ціль і уживався недовго.
В керунку на Щитно повела наступ з-за Нарви 2-га Армія в силі 5–6 корпусі в на спіткання з Першою армією.