Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Перед царським парадом бачив раз, як рубав лозу! На коні сидить, неначе злитий в одне, скаче як вихор, і шабля тільки блискавицею мигає в одну і другу сторону без похиби! Мав подібну до нашої — криву, нестройову.
І там казали тоді, що вимагаючий од солдат і од себе. Щедрий і, видно, багаті й.
А от наш барон — гривеника не дав нікому. Скупий, як каждий німець, хогь також багатий і має генеральський чин. "Проте командир справний і справедливий". Так говорив вахмістр Кржемінський, бувала людина, порядна і дуже добрий рубака. Пробував з ним биться на еспадронах не без поводження.
Інспекція одбулась тим разом поспішно, випала непогано. Свою троячку Кржемінський дістав.
Придивився пильно Скоропадському. Дійсно, зразок кіннотчика на коні і на землі. Високий, широкораменний, тонкий в поясі, великі сірі очі, орлиний ніс, підстрижені світло-русі вуси, сухощаве расове обличчя. Дуже велике подібенство до колишнього гетьмана Івана Скоропадського з портрета в "Історії України-Руси" Аркаса.
Все на ньому — уніформа, зброя, лорнет, польова торба, навіть свисток — не ворухнеться, не зморщиться! Здається, і шпори інакше дзвенять. Кржемінській вірно накреслив вигляд.
Голос, спокійний баритон, вмовляв повне довір'я до себе. За цим командиром солдат піде, і сам він солдата поведе і не ухилиться од небезпеки.
Вся гвардійська кіннота зблизилась до границі з Німеччиною. Ходять чутки про великі корпусні маневри.
Кінним гвардійським корпусом командує генерал Хан Нахічеванський.
Знову одержано відомості про маси піхоти і артилерії в недалекій одлеглості. Всі сили творять І армію під командою генерала Ренненкампфа, знаного з Японської війни, доброго командира дивізії.
Мешкаємо по хатах латишів-хуторян. Земля не дуже урожайна, багато садів і лісів. Чимало скотини, овець. Живуть латиші в середнім достатку, чисто, порядно. Коні невеликі, міцної будови. Вози переважно однокінні. Взагалі латиші спокійні і маломовні, держаться незалежно, хоть не цураються нас і не одмовляють в послугах.
Зникли золоті і срібні погони та шиття. Полки перемундировані в спосіб похідно-бойовий.
Збільшено запас патронів і зарядів в наших батареях. В моїм взводі повний запас піроксиліну, динаміту, гранат і пороху. Пішла чутка про непокій на Балканах і можливість війни з Австро-Венгрією. Перша армія становить демонстрацій, щоб Німеччина не стала по боці Австрії. Ніхто нічого не відає, од світу ми одрізані.
Військо посіріло, втратило блискотливість, напружилось. Чекало якогось розв'язання.
Весь корпус гвардійської кінноти передвинуто до Західної Двини, де наступила концентрація коло м. Якобштадт.
Тут одбулась інспекція всім частинам Ханом Нахічеванським і великим князем Миколаєм Миколайовичем. Стало відомим, що в Сараєві забито австрійського наступника престолу; Австрія оголосила війну Сербії; Росія, протекторка балканських слов'ян, оголосила війну Австро-Венгрії і двинула на Галичину кілька армій. Оголошено загальну мобілізацію.
Армія, коли говоримо про офіцерів, слабо орієнтувалась в ситуації політичній. Знано, що існує потрійний союз Німеччини, Австрії і Італії. Протистоїть цьому союзові потрійне порозуміння Росії, Франції і Англії.
Було очевидним, що Сербія буде роздавлена колосальною перевагою Австрії в масі військ і техніки, не дивлячись на хоробрість і стійкість сербів. Цього допустить не дозволяло побратимство крові і честь Росії. Притихли внутрішні неполадки, весь простір незмірної імперії цим разом порвався і став по стороні сербів.
В районі Poniewież-Rocieny корпус підійшов безпосередньо до німецької границі по правій стороні Німану.
Тут належить підкреслить інспекцію корпусу командуючим всіма військовими силами на Західній Двині і Німанові генералом од кавалерії Ренненкампфом. Фігура заслуговує на увагу.
Величезного зросту і масивної фігури, з великим обличчям, з величезними вусами, на коні золотисто-жовтої масті, в уніформі забайкальських козаків, весь був жовтий!
Верх шапки, лампаси, канти, петлиці окрашені світло-жовтого цвіту лимону, вуси, брови, і з-під шапки видне волосся цвіту світлого помаранчу.
Кавалерист знаменитий і одважний вояк. В Японську війну заробив Георгія, будучи молодим командиром корпусу. Знаний з рішучості і твердості.
До вишикуваних в ідеально рівні ряди під'їхав з скаженою скорістю, а коня спинив на самій середині з такою силою, що той присів на заді і врився всіма копитами в землю.
А командуючий навіть не ворухнувся! Ото кіннотчик! Ніби зачаровані, ряди приготовились щосили одповісти на привітання генерала-велетня, котрого перший раз бачили, а який показав, як їздить треба і держатись в сідлі.