Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)

Дії органів НКВС у Західній Україні у боротьбі з антирадянським підпіллям були ефективнішими, ніж заходи німецької поліції з ліквідації антинацистського опору в ГГ. На думку представників тієї ж польської конспірації, про це свідчили хоча б матеріали двосторонніх конференцій, які відбулися у березні 1940 р. в Кракові та на віллі «Пан Тадеуш» у Закопаному, де співробітники НКВС поділилися своїм досвідом боротьби з підпіллям з «колегами» із гестапо. Розвідвідділ польської підпільної організації Союзу збройної боротьби (Związek Walki Zbrojnej) виявив участь у цих конференціях 18-ти працівників НКВС і роздобув їхні прізвища[249].

Крім проведення відвертої боротьби з польськими підпільними організаціями, що діяли на західноукраїнських землях, керівники НКВС неодноразово зверталися до найвпливовіших польських діячів (наприклад, до ксьондза Януша Радзивілла, професора Казімежа Бартеля та ін.) з проханнями, аби ті вплинули на своїх співвітчизників і переконали їх припинити конспіративну діяльність на території, яку зайняли радянські війська[250].

У вересні — жовтні 1939 р. нарком внутрішніх справ України І. Сєров зустрічався у Москві і Львові з генералом Владиславом Лянгнером. Останній під час вересневої кампанії командував обороною Львова. Саме він 22 вересня, після кількаденного його захисту від німців, підписав акт про капітуляцію польських військових частин і передачу міста Червоній армії. Генерал на зустрічах з радянським наркомом намагався дізнатися про долю офіцерів, яких після капітуляції Львова було вивезено на схід. Між іншим, саме цими вересневими днями були вперше відправлені польські полонені до Ковельського (Смоленська область) та Путивльського (Сумська область) таборів, кожен з яких уже на той час був готовий прийняти по 10 тисяч осіб[251].

Представники радянських спецслужб, своєю чергою, прагнули залучити генерала Лянгнера до співпраці у справі створення військової розвідки на окупованій Німеччиною території Польщі. Через невпевненість щодо подальшої своєї долі генерал відпровадив на територію ГГ дружину і сина. А 18 листопада він сам потай залишив Львів і через два дні перейшов румунський кордон[252].

Однак вдала втеча за кордон генерала спричинила у другій половині листопада — грудні 1939 р. арешти у Львові всіх польських офіцерів вищих звань. Серед них були і діячі Польської організації боротьби за волю (Polska Organizacja Walki о Wolność — далі ПОВВ). Організацію було створено ще у вересні активним членом Національної партії, генералом М. Янушайтісом («Карпінським»). 27 жовтня останнього було заарештовано. 8 (за іншою версією 12) грудня потрапив до львівської в’язниці Бригідки і його заступник з організації полковник Єжи Добровольський. Слідчі НКВС неодноразово допитували обох офіцерів.