Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)

Лонгхампс розкритикував плани щодо організації повстансько-диверсійної боротьби задля зруйнування більшовицької імперії та створення Української держави. На його думку, подібні плани фактично були спрямовані не стільки проти Радянської Росії, скільки проти російського народу, який, стоячи перед загрозою втрати Наддніпрянської України, тільки ще більше згуртувався б у боротьбі із Заходом (в тому числі з Польщею). Доктор Лонгхампс пропонував інші засоби знищення комуністичної влади на Сході, зокрема поширення серед росіян гасел: цивілізовані західні країни (в тому числі Польща) прагнуть до зміни економічної й політичної ситуації в Росії на краще, вони прагнуть передусім до розкріпачення селян і надання їм дрібної приватної власності, до забезпечення всього російського населення речами першої потреби; з цією метою Захід буде робити все можливе, наприклад ліквідує всілякі перепони для проникнення в Росію цих речей, і т. ін. Лонгхамис вважав, що такого роду пропаганда цінностей західного світу поступово мала привести до змін у ставленні російського народу до своїх керівників і внаслідок цього — до повалення ним комуністичного режиму. За надану західними країнами допомогу у знищенні ненависної всім системи російський народ мусив бути вдячним і Польщі[231].

У питанні створення Української держави доктор дотримувався тієї думки, що коли така і постане, то вона завжди залишатиметься невдячною полякам, до того ж її постійно використовуватимуть для антипольських інтриг німці, незалежно від того, як завершиться війна. Допомога французів або англійців у цій справі українцям мала розглядатися як порушення взятих ними на себе перед Польщею зобов’язань. Доктор Лонгхампс робив висновок, що в найближчий час польський уряд мусить заявити про таке:

1. Польський уряд виступає проти утворення в будь-якій формі українського легіону або будь-якого іншого українського військового формування з-поміж громадян Речі Посполитої і створення таких формувань розглядатиме як дії, що суперечать зобов’язанням, які союзницькі держави взяли на себе.

2. Польський уряд вважає, що видання в теперішній час декларації про створення Української держави було б передчасною і недоцільною дією з огляду на її ворожий характер не стільки щодо радянського уряду, скільки щодо російського народу; подібна дія могла б ускладнити в майбутньому порозуміння з визволеним від більшовицького ярма російським народом.

3. Польський уряд розпочне справедливе розв’язання українського питання на своїй території відразу ж після її повернення і зробить це тільки на засадах непорушності кордонів Речі Посполитої, а також на підставі постанови парламенту, обраного демократичним шляхом[232].