Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР.
- Автор: Дяченко Петро Гаврилович
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Стікс
- ISBN: 978-966-2401-00-4
- Жанр: История
Электронная книга - «Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР.». Краткое содержание книги:
У спогадах Петра Дяченка переважають описи боїв проти більшовиків, махновців та денікінців.
Події відбуваються на території сучасних Вінницької, Дніпропетровської, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Тернопільської, Харківської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької та Чернігівської областей, а також у Румунії.
Рекомендовано Історичним клубом ''Холодний Яр для вивчення в середніх і вищих навчальних закладах України.
Негайно вислано сильні роз'їзди на Проскурів (це треба було зробити одразу) і на Красилів. Виставлено застави. Полк напоготові. Повернулася 5-та сотня, що зайняла м. Старокостянтинів без бою. Населення щиро вітало козаків і закидало їх квітами. Цього ж вечора до полку прибув зв'язок від 6-ї польської дивізії, що опанувала станцію Шепетівку.
29 вересня о 5-й ранку із Красилова повернувся роз'їзд і повідомив, що там нікого немає. Заграли сідлання і збірку. Полк вирушив дорогою на Проскурів, Броже не витримав нервово…
Не доходячи до Заруддя, зустріли свій роз'їзд, який повертався з Проскурова. Від нього довідалися, що штаб Лівої групи [Армії УНР] стоїть у Проскурові, а штаб Запорозької дивізії — в містечку Меджибожі. Ці відомості всіх дуже потішили.
Полк повертає назад до Западинців і через Моломолинці — на Меджибіж. У селі Волосівці, куди полк прибув о 4-й пополудні й розташувався на відпочинок, одержав з дивізії відомості, що ворог у великій кількості гуртується в с. Шурубкове, намагаючись вибити запорожців з Меджибожа.
Спочивши з півгодини, полк риссю рушив у наскок на с. Шурубкове. Не доїжджаючи 2 км до села, гармати стали на позицію, пластунський курінь розгорнувся вздовж р. Бужок, 2-й курінь пішов чолово, а перший мав обійти з лівого крила. Як видно, ворог не чекав нападу з цього боку, бо гармати і далі стріляли по Меджибожі.
Кінні і пластунські сотні вільно підійшли до самого села. Відкрили вогонь наші батареї, після чого сотні з криком "Слава!" пішли в атаку. Для ворога це стало такою великою несподіванкою, що він одразу розгубився. Його обози у страшенній паніці загатили головну вулицю села. Піхота метушилася поміж возами і розгублено кудись стріляла. Все тікало, куди очі бачать. Такої паніки полк давно не бачив, і як це не дивно, але козаки майже не рубали, а з реготом били по спинах ворожу піхоту.
Внаслідок цієї атаки полк забрав у полон понад 300 чоловік, обоз із різним майном, близько 100 візків і 5 возів гарматних набоїв. Переслідуючи ворога, що тікав на Летичів, 2-га сотня хорунжого [Федора] Редьки і сотня І Бориса] Андрущенка захопили в полон гармату з кіньми і їздовими, кулемет "Максим" та 6 легких кулеметів.
На нічліг полк повернув у с. Волосівці.
Летичівські бої
30 вересня о 3-й годині дня згідно з наказом штабу дивізії полк [Чорних запорожців] вирушив у напрямку Летичева вслід за ворогом. В 11-й годині вечора прибули до с. Щедрова (с. Шедрів, тепер у складі Летичева. -Ред.), ЩО на Бузі за 3 км від Летичева. Ворог, попаливши всі мости, на східному боці річки виставив застави. Відразу почалася кулеметна стрілянина з обох боків і продовжувалася цілу ніч. Полк розташувався в селі, залишивши обози в полі за селом. У забезпеченні — пластунська сотня.
1 жовтня о 6-й годині ранку Чорні намагалися перейти річку Буг, але Невдало. До самого пізнього вечора не вгавала рушнична і кулеметна стрілянина. Не стихали цілий день і гармати. Гармаші Чорного полку стріляли мало, заощаджуючи амуніцію. Натомість ворог випустив по селу, де розташувалися Чорні, понад 300 набоїв. О 9-й годині вечора полк за наказом штабу дивізії, залишивши застави на переправах, перейшов до с. Горбасів, де став на спочинок.
Втрати полку за день: поранено командира 1-ї сотні пластунського куреня хорунжого [Гната] Стеценка і двох козаків його сотні, вбито козака [Афона] Бабія.
2 жовтня стояли в Горбасові. Погода чудова. На фронті спокій. Тільки на південь, десь далеко, чутно гарматну стрілянину.
О 10-й годині вислано роз'їзди до Новокостянтинова і далі — на цілу низку сіл. Пополудні на наказ штабу дивізії полк у повному складі вирушив до с. Терлівка. Полк і пластунський курінь увійшли до села, а батареї стали на позицію на південному краю Терлівки. Полк прийшов вчасно — ворог густими лавами розпочав наступ.
Батареї не гаючись відкрили по ворожій лаві вогонь гранатами французького зразка, які так добре рвалися, що червоні мусили залишити горбки і податися назад. Пішли в наступ пластуни, зайнявши горби, які звільнив ворог. Натомість уся кіннота Чорних просунулася балкою від Терлівки до горбів, риссю вискочила на узгір'я, розгорнулася в лаву і з криком "Слава!" кинулася в атаку.
Ворожа піхота намагалася відбити атаку кулеметним вогнем, але атака Чорних була така бравурна, що ворог не витримав і почав тікати. Захоплено в полон двох ротних командирів, понад 200 червоноармійців; до сотні вбито і поранено. Здобуто багато рушниць і 3 важкі кулемети. Полк повернуся до Терлівки ночувати, а батареї — до с. Рудні.