Пристань Ескулапа
- Автор: Низюрский Эдмунд
- Год: 1960
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: С. В. Савков
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Пристань Ескулапа». Краткое содержание книги:
«Пристань Ескулапа» — твір зовсім іншого напрямку. Це захоплююча пригодницька повість про роботу польської міліції. В ній автор вводить читача в світ працівників науки, де ще є чимало пережитків минулого і різних суперечностей, які використовує спритний злочинець, що намагається викрасти важливу наукову працю.
— І чим закінчилася та сцена?
— Я сказала, що з нього немає ніякого права докоряти мені, що ми можемо бути друзями, та й тільки. Міхал пішов дуже знервований.
— Ще одне запитання. Що ви робили під час обіду в ту мить, коли Йонаш пішов відчиняти вікно?
— Я дивилась на Йонаша… Як і всі.
— І ви не помітили, що діялося в той час біля стола? Ви ж сиділи навпроти Міхала і могли щось помітити.
Галінка завагалася.
— Здається, нічого.
— Пригадайте добре все, що тоді було. Йонаш іде до вікна… що в цей час робить доктор Протоклицька?
— Доктор Протоклицька… — Галінка зморщила брови. — Здається… здається, що доктор Протоклицька пудрила тоді обличчя.
Ми з Журкою переглянулись.
— А Міхал? — запитав поручик.
— Міхал? Наливав собі пиво в кухоль. Так… Він наливав пиво.
— Дякую вам! — підвівся задоволений Журка.
— Мені здається, — сказав я, коли ми залишилися в кімнаті самі, — що цього разу справа посунулася трохи вперед. Зізнання Галінки проливає світло.
— Пудрениця? — перебив замислено Журка. — Ну, побачимо. Експертиза встановить.
— У всякому разі акції професора Касіци на нашій біржі падають дедалі нижче, — посміхнувся Трепка.
— Взагалі втратили ціну, — відповів Журка.
— Що ж у такому разі ви зробите з своєю основною гіпотезою?
— Здам її в музей, — посміхнувся Журка. — У мене є звичка дотримуватись фактів, а не гіпотез.
— Дуже похвальний принцип, — кашлянув Трепка.
Допит Йонаша не дав уже нічого нового. Асистент твердив, ніби він пив пиво з тієї самої пляшки, що й Міхал, отже отрута мала бути всипана прямо в кухоль. Йонаш рішуче відкидав думку, що це міг зробити хтось із присутніх. Він був певен, що Міхал покінчив самогубством. Але чому молодий Касіца так зробив, Йонаш не міг сказати.
Я надто добре знав Журку, щоб мене міг обманути його вдавано хороший настрій. Це явно була добра міна при поганій грі. Останні події перевернули догори ногами його гіпотезу, а збудувати нову було нелегко. Перед нами була порожнеча. Протоклицька, що вплуталася в наші карти, була мов п'яте колесо у возі. Вона зовсім не пасувала до зібраного вже фактичного матеріалу. Або в гру входило щось нове, про що ми досі не мали уявлення, або ж…
У всякому разі Журка, напевно, потрапив у скрутне становище, якщо вже запропонував Трепці провести спільну нараду в зв'язку, як він висловився, з новими аспектами справи. Але Трепка не підтримав його в цьому.
— Ви забуваєте, друже, про нашу домовленість. Я перебуваю тут як стороння особа. Проводжу невеличкий науковий експеримент. І цей експеримент втратив би своє значення, якби я почав якось спрямовувати слідство. Настане час, і я втручусь в справу. Але поки що він ще не настав… — Трепка демонстративно глянув на годинник і промимрив щось про свої городні роботи.
— Здається, мене тут хочуть пошити в дурні! — вигукнув Журка. — З вашого боку це було б диявольськи хитро. Ви звалили на мене цю брудну роботу і самі вмиваєте руки!
— Не вмиваю рук, приятелю, — кашлянув Трепка. — Пильную… пильную за ходом справи вдень і вночі…
— Тільки коли я хочу запитати про вашу думку, то вас немає. Ваша байдужість до колективної праці, Трепка, дуже симптоматична.
— Наш друг Журка час від часу згадує про колективну працю, — сказав Трепка, коли ми вийшли з кімнати. — І — дивний збіг обставин! — це трапляється саме тоді, коли голуб ніяк не хоче вилетіти з чародійного рукава нашого хороброго Журки.
— Дозвольте сказати, капітане, — зауважив я, — ваше мовчання в цій справі таки нервує.
Трепка якось дивно глянув на мене і не промовив ні слова.
Розділ XXI
Той день був особливо багатий на події. О п'ятій годині надійшли інформації про наших підозрілих. Журка відразу схопив їх і замкнувся в кімнаті. Впустив нас тільки за годину.
— Судячи з вашого виразу обличчя, — сказав Трепка, — там якісь сенсаційні відомості.
— Так, є кілька цікавих деталей, — відповів Журка. — Мацьошек сидів у тюрмі за… шпигунство. Тільки торік його звільнили і реабілітували. Мацьошекова була в 1953 році під слідством у справі крадіжки ковдр і морфію з лікарні на Очках, де вона працювала черговою санітаркою. Слідство було припинене за браком достатніх доказів.
— А Галінка? — запитав я.
— Галінка? — посміхнувся Журка. — О, це справжня повість. Батько її, залізничник, загинув у вересневі дні. Мати померла під час окупації. Галінка з тринадцяти років сама собі заробляла на життя і навчалася на вечірніх курсах. 1955 року вона закінчує школу лаборантів у Лодзі. Потім працює у повітовій лікарні в Островцю Свєнтокжиськім. Під час пожежі в лабораторії вона, рискуючи життям, рятує від смерті дитину. Це підкреслено. Потім була призначена на посаду заступника завідуючого лабораторією міської лікарні в Кельцях, де здобуває чудову репутацію. 1956 року переводиться до Другого гематологічного інституту у Варшаві. Це майже як позитивний герой сучасної повісті.