Пристань Ескулапа
- Автор: Низюрский Эдмунд
- Год: 1960
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: С. В. Савков
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Пристань Ескулапа». Краткое содержание книги:
«Пристань Ескулапа» — твір зовсім іншого напрямку. Це захоплююча пригодницька повість про роботу польської міліції. В ній автор вводить читача в світ працівників науки, де ще є чимало пережитків минулого і різних суперечностей, які використовує спритний злочинець, що намагається викрасти важливу наукову працю.
— Але ж по її поведінці ви, певно, могли зорієнтуватися…
Протоклицька похитала головою.
— Ви не знаєте малої Стор… — У її очах спалахнули неприязні вогники. — Це людина дуже спритна і так само скритна.
— Ви, здається, не дуже-то симпатизуєте їй, — зауважив Журка.
— Відверто кажучи, ні.
— Чому?
— Не люблю дівчат такого типу.
Ми трохи сумнівалися, чи допитувати професора Касіцу безпосередньо після події, що, напевно, приголомшила його як батька. Але професор виразив готовність розповісти про все і запросив нас до своєї кімнати. Він, здавалося, постарів років на десять, але вже повністю володів собою.
— Що ви можете сказати про смерть свого сина, професоре? — запитав після короткої паузи Журка.
— Це вбивство, — тихо відповів Касіца.
— Чому ви так думаєте?
Професор безпорадно розвів руками.
— Якби це сталося вчора, у мене ще були б сумніви. А сьогодні я цілком певно можу сказати, що це не самогубство. Немає причини. Адже я пообіцяв йому владнати справу з автомашиною так, як він хотів.
— Можна поцікавитись, як саме?
— Потерпілий згодився взяти мій новий автомобіль замість свого шкарбана і доплатити мені шістдесят тисяч злотих.
— Хто подав таку думку?
— Інженер Карась.
Ви вважаєте, що така операція корисна для вас?
Для людини в моєму становищі, мабуть, корисна. Як-не-як, я одержую готівкою чималі гроші, а разом з тим з моєї голови спадає клопітлива і прикра справа.
— Але спочатку, здається, у вас була невеличка суперечка з сином?
Ви чули про це? — скривився Касіца.
Дещо… — пробурмотів Журка.
— Я поставив перед Міхалом одну умову, яка досить рознервувала його.
— Яку умову?
— З вашого погляду, вона, можливо, смішна, — промимрив Касіца. — Словом, я сказав, що востаннє допоможу йому, але тільки тоді, коли він одружиться.
— Одружиться? — витріщив очі Журка.
— Так. З Галінкою Стор. Я ціню цю малу. Дуже енергійна дівчина. Думаю, що вона зуміла б приборкати Міхала. До того ж я знав, що Галінка подобалася синові. Тому мене страшенно здивувала його дуже гостра реакція. Негативна реакція, — додав Касіца. — Міхал відповів, що про це не може бути й мови, бо Галінка його не любить. Я сказав, що поговорю з нею. Син згодився, але зауважив, що це методи минулого століття і я нічого не допоможу.
— Одним словом, справу поки що відклали?
— Так.
— А ви розмовляли з Галінкою?
— Не встиг… — похмуро прошепотів Касіца.
— То виходить, — промовив Журка, — що справа з автомобілем під час вашої розмови остаточно все-таки не була розв'язана?
Професор Касіца здивовано глянув на Журку.
— Невже ви думаєте, що Міхал отруївся саме через це?.. Ну, то було… просто безглуздя.
— Звичайно, — коротко відповів Журка.
— А тимчасом це надзвичайно важлива деталь, — усміхнувся поручик, коли ми вийшли з кімнати Касіци.
Заплон прийшов у поганому настрої. Правда, він не втратив свого специфічного гумору, але тепер це був гумор приреченого.
— Я волів би зустрічатися з вами за веселіших обставин. Похоронний реквієм — це не в моєму стилі.
— Що поробиш!.. — крякнув Журка.
— Ця забава починає не подобатись мені. Цікаво, хто тепер на черзі? — криво посміхнувся він.
— Ви думаєте, що це вбивство?
— А ви як вважаєте?
— Відповідайте, будь ласка, на моє запитання.
Заплон знизав плечима.
— Напевно, вбивство. Я досить добре знав Міхала. Без дуже поважної причини він не наважився б на самогубство.
— Доктор Протоклицька твердить, що Міхал був неврастенік.
— Можливо. Але не більшою мірою, ніж ви і я. Хіба ви покінчили б самогубством через автомобіль або нещасливе кохання? Дурниці! На мою думку, Міхала отруїли. Мабуть, він щось знав про вбивство Містраля або підозрівав когось…
— Або сам був причетний до нього, — процідив Журка.
— Ви підозрівали Міхала? — витріщив очі Заплон.
— Це тільки припущення, — буркнув Журка. — Але, в усякому разі, він дуже збентежився, коли перед обідом я сказав йому про допит. Це впадало в очі..
— Ну, якщо ви тільки на цьому будуєте свої припущення, — посміхнувся Заплон, — то не далеко заїдете. Зрозумійте, поручику, що у вас незвичайний хист нервувати людей. Ваші допити багатьох можуть кинути в дрож.