Пристань Ескулапа
- Автор: Низюрский Эдмунд
- Год: 1960
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: С. В. Савков
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Пристань Ескулапа». Краткое содержание книги:
«Пристань Ескулапа» — твір зовсім іншого напрямку. Це захоплююча пригодницька повість про роботу польської міліції. В ній автор вводить читача в світ працівників науки, де ще є чимало пережитків минулого і різних суперечностей, які використовує спритний злочинець, що намагається викрасти важливу наукову працю.
— Так, — відповів Трепка, — метод душевного струсу в таких випадках часто дає добрі результати… Мені здається, — додав він, дивлячись на небо, — погода утримається до вечора. Що б ви сказали, професоре, якби ми вибралися на прогулянку до Рудих Ям?
До Рудих Ям? — здивувався Касіца.
Ви забули, що там у нас хворий…
— Ах, справді… Ну, звичайно, — швидко згодився Касіца. — Іду.
На жаль, у Рудих Ямах на нас чекала сумна звістка: Інох уночі помер.
Наступного дня Журка з самого ранку замкнувся в кімнаті, щоб, як він пояснив, теоретично розробити слідство. Трепка й далі був якийсь незрозуміло пасивний і весь час копався на городі.
Тому майже весь час до обіду мені пощастило провести сам на сам з Галінкою.
На жаль, ця невеличка ідилія була дуже несподівано порушена десь близько дванадцятої години. Ми сиділи, пригорнувшись одне до одного, на лаві під каштанами, здавалося, в повній безпеці, коли раптом перед нами виріс Міхал Касіца. Окинув нас похмурим поглядом і, не сказавши ні слова, пішов стежкою далі. Але в мене було враження, що він тиняється десь поблизу. І цього було досить, щоб зіпсувати нам настрій.
— Яка нечиста сила принесла його сюди? — буркнув я. — Вчора зрікався «Пристані», а сьогодні приїжджає, мов нічого й не було.
— Міхал нерозсудливий, — сказала схвильована Галінка. — Ніколи не знаєш, що йому спаде на думку.
— До того ж мені здається, що він не відчуває до мене особливої симпатії, — зауважив я, пильно дивлячись на Галінку. — Чи не ви бува цьому причина?
— Ох, напевно, — засміялася Галінка.
— Він закоханий у вас?
— Так мені здається.
— А ви?
— Нічого серйозного. Хіба взагалі можна думати про Міхала серйозно?
— Гм… — непевно буркнув я.
— Невже ви ревниві?
— Можливо.
— Не треба… — Галінка погладила мене по щоці. — Ви ревнивий, злий міліцейський вовк.
У Пясечному пробив годинник.
— Що, вже дванадцята? — Галінка схопилася з лави.
— Що сталося?
— Я мушу бігти до Мацьошеків, треба зробити перев'язку малому. Яцек розрізав учора коліно до самої кістки.
Ми розійшлися на головній алеї.
На веранді я зустрів Журку, який колупав зубочисткою в зубах.
— Що нового? — спитав я.
— Міхал повернувся, знаєш?
— Так, я бачив його.
— Знову посварився з батьком і побіг, мов божевільний, у сад. Я повинен допитати його. Не подобається мені цей тип.
— Він розбив машину і опинився в скрутному становищі.
— Думаю, що це йому не вперше в житті. Я знаю таких людей. З них усе — як з гуски вода.
Ми розговорилися про молодого Касіцу, а коли ввійшли до вестибюля, всі вже сідали обідати. Журка підійшов до Міхала.
— Після обіду я б хотів поговорити з вами, докторе.
— Про що? — видавив Міхал.
— На кримінальні теми. Це ж, мабуть, цікавить вас? — процідив Журка з посмішкою, яка заморозила загальний настрій.
Тільки тоді, коли вже подали другу страву, за столом виникла млява розмова на найбільш нейтральну тему, тобто про погоду.
— Страшенно душний день, правда ж, панове? — обізвався доктор Касіца, витираючи лисину.
— Скидається на те, що буде буря й натиск, — промовив доктор Заплон, наливаючи собі пива.
— Натиск? — засміялася доктор Протоклицька. — Який?
— Звичайно, міліцейський, — відповів Заплон, обертаючись до Журки. — Б'юсь об заклад, що ви плануєте вирішальний наступ.
Журка змірив його крижаним поглядом, і розмова знову зав'язла.
— Відчиніть вікно, колего, — збудженим голосом звернулася доктор Протоклицька до Йонаша.
— Ви гадаєте, що це очистить атмосферу? — пожартував Заплон.
Йонаш нервовою ходою підійшов до вікна і почав возитися з защіпкою. Зненацька почувся глухий стук. Усі обернулися до Йонаша. Він, червоний, мов буряк, збирав з підлоги черепки з вазона.
— Цього ще невистачало! — зітхнула Протоклицька. — Облиште, Мацьошекова прибере.
Йонаш витер руки і, мимрячи якісь виправдання, попрямував до столу. Раптом став мов укопаний.
— Що з вами, Міхале?
Міхал Касіца підвівся з стільця. Обличчя його перекосилося. Він хотів щось сказати, але тільки змахнув руками і впав на підлогу. Професор Касіца розпачливо крикнув і кинувся до сина. За ним схопились усі. Але допомога була вже зайва. Міхал був мертвий. Професор Касіца важко опустився на крісло.
— Це вбивство… — прошепотів він. — Його вбили… — І професор затулив обличчя долонями.
— Мабуть, ціаністий калій, — тихо промовив Заплон до Журки.