Навколо Парнасу: Літературні бувальщини
- Автор: Артемчук Ігор М.
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00317-3
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Навколо Парнасу: Літературні бувальщини». Краткое содержание книги:
Н 15
«ФРОНТ» НА ФРОНТІ
Йосип Кисельов під час війни був військовим кореспондентом армійської газети «За нашу перемогу». Взимку 1942 року він прибув до оперативного відділу, щоб ознайомитися з фронтовою обстановкою.
І перше, що він почув, були сердиті слова начальника оперативного відділу:
— Не розводьте мені горловщини... Воюйте розумом, а не горлом,— говорив полковник по телефону.
Так діяла на фронті бойова п'єса Корнійчука «Фронт».
М. О. Шолохов
1905—1984
ЦІННИЙ «ВАНТАЖ»
Пізньої осені в негоду повертався Михайло Шолохов з далекої зарубіжної країни до Вешенської. Ріка Дон пінилася, високо здіймалися хвилі. Даремно умовляв письменник знайомого човняра переправити його на вешенський берег. Той не погоджувався:
— І не проси, Михайле Олександровичу! Не можу я ризикувати таким дорогоцінним вантажем, як ти.
НЕ ТАКИЙ ПОЕТ
Коли в ювілейний комітет по проведенню 800-річчя з дня народження поета Шота Руставелі включили М. Шолохова, один з тбіліських журналістів звернувся до нього по телефону з проханням:
— Скажіть, будь ласка, кілька слів про творчість Руставелі. Ми опублікуємо це в нашій газеті.
— Дорогий мій,— почулася ласкава відповідь з Вешенської,— Шота Руставелі не такий поет, щоб про нього писати на ходу...
ВДАЛА РИБОЛОВЛЯ
Один із земляків М. Шолохова, колега по риболовлі, розповів такий випадок: «Закинувши вудочки, Шолохов присів на березі Дону з люлькою в зубах. Він просидів так, не ворухнувшись, більше години. Даремно рибалка починав з ним розмову — відповіді не було. Напружена поза, нерухомий, спрямований у воду погляд, повна байдужість налякали товариша. Він вирішив спостерігати за Михайлом Олександровичем. Нарешті, ніби прокинувшись від забуття, Шолохов хутко зібрав снасті і помчав додому. Весь день і всю ніч сидів він потім за столом і писав».
ГАРНИЙ ГОДИННИК
Коли критики вряди-годи підганяють письменника: «Швидше, швидше!» — варто згадати мудрі слова Шолохова:
— Гарний не той годинник, що квапиться, а той, який правильно час показує.
Л. С. Первомайський
1908—1973
ПОЕТ ЗАВЖДИ НЕВДОВОЛЕНИЙ
Одержавши верстку свого «Вибраного», Леонід Первомайський заходився правити тексти. Це були вірші і поеми, які вже стали хрестоматійними. Микола Упеник побачив потемнілі від виправлень аркуші і вигукнув:
— Такі вірші ви правите! Та ми ж їх напам'ять знаємо!
ЕКСПРОМТ У ЛІКАРНІ
У 1973 році Л. Первомайський захворів. Лікарні, операції. Між двома операціями у серпні вийшла книжка його перекладів із Франсуа Війона.
А після останньої операції, вельми здивований, що залишився живим, не втрачаючи почуття гумору, продиктував сусідові по палаті:
С. І. Олійник
1908—1982
ПРО ДІДА ТЕРЕШКА
У студентські роки Степан Олійник зустрічався з народним артистом СРСР Ю. В. Шумським. Про це поет розповідав:
— На одних зборах у нашому селі виступив дід Терешко і дуже насмішив усіх. Я майже дослівно запам'ятав той виступ, дещо додав від себе і кілька разів розповідав про це хлопцям-однокурсникам. Якось ми гуртом стояли в коридорі біля актового залу, чекали приходу акторів, які зголосилися дати концерт. Хтось із товаришів каже:
— Давай, Стьопо, про діда Терешка...
Я почав розповідати. Гурт збільшувався, сміх котився коридором. А коли закінчив читати, то серед слухачів побачив Юрія Васильовича. Він підійшов, запитав, що я читав, де надруковано. Я пояснив, що то не літературний твір, а виступ мого земляка діда Терешка на колгоспних зборах. Актор попросив переписати йому цю річ і призначив побачення.
О третій годині наступного дня ми зустрілися в гуртожитку. Я вже переписав виступ діда Терешка. Юрій Васильович попросив розказати написане. Уважно слухав, робив помітки в рукописі. Кілька разів я розказував йому, а він правив, вписував деталі. Ось тоді я зрозумів вагу кожного слова. Воно повинно бути на місці, повинно грати всіма своїми барвами. А через п'ять днів Юрій Васильович читав на концерті записане мною оповідання, яке назавжди увійшло в його репертуар.