Навколо Парнасу: Літературні бувальщини
- Автор: Артемчук Ігор М.
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00317-3
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Навколо Парнасу: Літературні бувальщини». Краткое содержание книги:
Н 15
— Я можу писати тільки про те, що сам бачив, сам пережив. Якби я відсиджувався в штабах і відлежувався в землянках, користі від мене було б мало.
П. С. Козланюк
1904—1965
ПЕРША КНИЖКА
У 1928 році в Києві вийшла книжка Петра Козланюка «Хлопські гаразди». Але вперше побачив її автор у Львові, в руках слідчого. Про цей випадок письменник згадував в одній із своїх статей.
«— ...Яким чином і чого саме потрапили ви туди, в большевію? — запитав слідчий.
— Послав просто, а там, як бачите...
— А чому ж ви тут не друкуєте? Ніби у Львові немає українських видавництв?
— Є,— кажу,— але моїх новел вони не друкують.
Слідчий показав мені позначені червоним олівцем місця з книжки.
— Більшовицькі ідейки, га? Ви знаєте, що пропаганда більшовизму у нас карається як протидержавний злочин?
— Знаю,— кажу,— пане слідчий! Але ж ви бачите, що книжка вийшла у Києві, а не у Львові».
БЕЗ «КВАСНОЇ ДИПЛОМАТИ»
П. Козланюк радив літературним консультантам відверто висловлювати свою думку про літературні спроби молодих авторів, не вдаючись до «квасної дипломатії» навіть тоді, коли вони заслуговують найрізкішої критики:
— Нехай людина перенесе хворобу в молоді роки — менше часу змарнує.
НЕ ХОВАЮЧИСЬ ЗА ПСЕВДОНІМ
Коли Петро Козланюк поклав на стіл редакторові газети «Радянська Україна» перші свої фейлетони, спрямовані проти фашистів та їхніх посіпак — українських буржуазних націоналістів,— той замислився.
— Мож, вам, Петре Степановичу, краще не виступати під своїм прізвищем. Адже там, у Львові, в окупації, залишилась ваша дружина і маленька донька. Фашисти можуть помститися. Націоналісти донесуть.
Хвилина тиші... Думки, думки... Але геть сумніви... Адже там, у Львові, добре знають його ім'я і чесні люди. Йому повірять, перечитуватимуть кожне його слово, сприйматимуть його як правду, пораду, як заклик до бою.
Петро Степанович відповів:
— Пишіть: Петро Козланюк.
ЛІКТІ І ТАЛАНТ
Козланюк не терпів настирливих графоманів, самозакоханих початківців, які, не даючи людям нічого істотного, вимагають до себе виняткової уваги. Таких Петро Степанович міг і осадити різким словом, і поставити на місце.
— Чим обдарованіша, талановитіша людина,— говорив Козланюк,— тим вона скромніша і ніколи не надіється на свої лікті або кулаки, а покладається тільки на свою працю...
О. Є. Корнійчук
1905—1972
БЕЗ КВИТКА
Студент Київського інституту народної освіти Олександр Корнійчук з хвилюванням підійшов до театру робітничої молоді, який поставив його п'єсу «На грані». Мала відбутися перша вистава...
— Ваш квиток? — запитав білетер, підозріло глянувши на юнака.
Корнійчук машинально понишпорив у кишені, хоч добре знав, що квитка немає...
Дія змінювала дію, вистава йшла своїм порядком, глядачі сміялися, сумували, співчували. А Корнійчук зумів пробратися в театр тільки після закінчення вистави.
МИСТЕЦТВО ВИМАГАЄ ЖЕРТВ
П'єсу О. Є. Корнійчука «Штурм» поставив Київський театр ім. Івана Франка у 1930 році.
Композиція твору — чергування епізодів, що відбуваються в Донбасі, з епізодами, в яких змальовується капіталістична дійсність.
Одного вечора зіпсувався поворотний круг сцени, за допомогою якого міняли декорації. Тоді в лямки впряглися постановники п'єси і автор. Втомилися! Режисер Г. П. Юра жартував:
— Збагнув, Олександре, що мистецтво вимагає жертв?
— Збагнув! — весело відказав Корнійчук.
«ЧОВНЯР»
1935 року в Парижі відбувся конгрес на захист культури. В складі делегації був і О. Корнійчук. Білогвардійські емігранти люто нападали на промовців, учасників конгресу, ображали їх. Корнійчука чомусь назвали «човнярем з Дніпра».
Одного разу, коли вони особливо розперезалися, вигукуючи оте слово «човняр», Олександр Євдокимович не витримав і сказав дуже коротко, але з такою вбивчою іронією, що його галасливі «опоненти» враз замовкли:
— Краще бути човнярем на Дніпрі, ніж утоплеником на Сені!..
КРЕЧЕТА — В ПРЕЗИДІЮ
В Баку один лікар розповідав О. Корнійчуку таку історію.
Відбувалася якась медична конференція. Коли зачитували склад її президії, один з делегатів запропонував:
— Треба ввести до президії лікаря Платона Кречета.