Навколо Парнасу: Літературні бувальщини
- Автор: Артемчук Ігор М.
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00317-3
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Навколо Парнасу: Літературні бувальщини». Краткое содержание книги:
Н 15
ПОРУЧ НА ЖИТТЄВИХ ШЛЯХАХ
Якось у товаристві письменників зайшла мова про їхні взаємовідносини з читачами. Йшлося й про те, чи догоджати читачеві. З цього приводу Ю. Смолич сказав:
— Читачеві догоджати — найбільша вада письменника. Бути з ним поруч на життєвих шляхах — у цьому справжній наш успіх.
НЕЗАСМУЧЕНА РАДІСТЬ
Письменники Максим Рильський і Юрій Смолич подорожували по Україні. Завітали й до Умані — рідного міста Смолича. Чергова готелю незадоволено глянула на них — зачиталася, а тут перебивають...
«Зустріч була непривітна,— розповідав Максим Рильський.— Чергова могла б нас засмутити, коли б... книжка, яку читала та скромна працівниця, не була одним із романів Смолича».
О. О. Фадєєв
1901—1956
ПІД ЧАС БОЮ
Під час Великої Вітчизняної війни кореспондент газети «Правда» О. Фадєєв прибув до військової частини, яка штурмувала Великі Луки. Пізно увечері, коли стало зрозуміло, що фашисти залишать місто, він вирішив написати кореспонденцію до газети.
Примостився у бліндажі біля залізної пічки і занотовував хід бою, який не затихав всю ніч. Поблизу рвалися снаряди. Але це не заважало О. Фадєєву писати. Створений при таких незвичайних обставинах нарис офіцер зв'язку встиг ще до світанку передати на вузол.
— Хлопці, здається, непогано вийшло,— радісно промовив О. Фадєєв.— Знаєте, як я назвав цей нарис? «При штурмі Великих Лук». Так би мовити, традиційно. Але в цьому його сила!..
ПОДІЛИВСЯ
Фадєєв хворів. Йому зателефонував один письменник і так наполегливо просив його прийняти, що Олександр Олександрович погодився.
Письменник приїхав, сів біля хворого і мовчить. Фадєєв чекає, що той скаже, і теж мовчить. Так вони промовчали майже годину. Раптом гість встає, міцно тисне Фадєєву руку:
— Спасибі, Сашо, гарно поговорили. Одразу якось легше стало після того, як з тобою поділився.
І пішов.
УМІННЯ СЛУХАТИ
О. Фадєєв дуже любив пісні, знав їх багато і сам співав. Певний час він керував хором у клубі письменників. І якщо, бувало, хто-небудь із учасників хорового співу брав фальшиву ноту, письменник сприймав це як особисту образу.
Якось поет Сергій Васильєв «пустив півня». Олександр Олександрович повернувся до хориста з докором:
— Що за напасть! Невже не можна ради товаришів хоч одну хвилинку помовчати і послухати?! Адже сидіти мовчки, і слухати — це теж мистецтво!
Я. О. Галан
1902—1949
МОВА — ЯК МАТИ
1928 року Ярослав Галан дістав дозвіл викладати польську мову у Луцькій гімназії. Гімназисти знали, що Галан — український письменник, пише українською мовою, і якось запитали:
— Чому ви навчалися польської мови?
Галан відповів, що, крім польської, він знає ще сім мов.
— І однаково любите?
— Найрідніша жінка для кожного — рідна мати. Але й ваших матерів я люблю й поважаю. Отак і мови, всі вони творіння народів, їхнього розуму й серця. Мова Пушкіна й Міцкевича така ж прекрасна, як і мова Шекспіра чи Ромена Роллана,— відповів їм професор і додав: — Ненавиджу лише хамську, холуйську мову, а вона, до речі, в усіх народів однаково гидка.
НЕ ПОВТОРЮВАТИСЬ
Письменник П. Козланюк, друг Галана, згадував, як він одного разу побачив на столі у Ярослава Олександровича папір з довгим стовпчиком слів, майже всі вони були перекреслені. Виявилося, що Галан добирав епітети до особи, про яку писав. Таких епітетів він відібрав понад двадцять; усі вони здавалися Козланюкові безперечно влучними.
— Невже вони непідходящі? — запитав Козланюк.
Як з'ясувалося, Ярослав Олександрович не вживав їх тому, що до цих або схожих визначень він уже колись вдавався, причому частково в творах, написаних ще майже десять років тому.
ВИСТУП ДЛЯ РАДІО
З творчої практики Галана відомий такий випадок. Він підготував для виступу по радіо промову, що сподобалась усім, хто з нею ознайомився. Та коли наблизився день виступу, Ярослав Олександрович взявся переробляти текст. Йому доводили, що це зовсім не потрібно. Але він категорично заявив: необхідно замінити ряд образів.
— Усі вони — з однієї сфери: плуг, рілля... ще хай будуть; але далі — серп, сніп (сніп брехні), полова, віялка історії — суцільна агрономія!