Дивовижна історія Мері Стенз
- Автор: Уэйт Роберт
- Год: 1970
- Язык: украинский
- Год: "Радянський письменник"
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Детективная фантастика
Электронная книга - «Дивовижна історія Мері Стенз». Краткое содержание книги:
Розповідаючи напівфантастичну, напівдетективну історію про те, як проста, непримітна дівчина волею випадку стала першою красунею світу і чим це скінчилося, сучасний англійський письменник Роберт Уейд викриває брудні махінації буржуазних ділків і продажність “вільної й незалежної” преси в хижацькому світі капіталу.
— Все це виглядає досить ризиковано, — сказала Мері.
Фіс зневажливо гмукнула.
— Щурячі перегони завжди ризиковані, але не для найбільших і найпрудкіших щурів. Так чи інак, вам нема чого турбуватися про деталі. Полиште це Сембві. Він усе влаштує. Він і сам з породи щурів — може, не з найбільших, але, напевне, з найпрудкіших. Одначе він чесний, а це вам неабищо. Він може перерізати горлянку власній матері, але не візьме грошей від фабриканта бритвених лез і не стане рекламувати товар, що ним учинив злочин. Він має свої принципи, наш Сем. Це одна з рис, що найбільше мені в ньому подобаються.
— Авжеж, — непевно мовила Мері. — Я розумію.
Фіс звелася на ноги й заходилася масажувати поклади жиру на животі.
— Ви тримайтеся Сема, — повчала вона далі. — Він знає все до тонкощів і зробить що завгодно, аби прислужитись Емілеві. Тільки не розповідайте йому, що я вам казала. Я знаю, він хоче, щоб це був для вас сюрприз, отож, коли сам про це заговорить, удайте, ніби ви дуже здивовані й раді. Я розказала вам перша через те, що в мене виходить доладніше і я не така велемовна, як Сем. Він надто полюбляє слухати свій власний голос і часом забуває те, з чого почав, бо йому раптом спадає на думку щось інше.
— Я пам’ятатиму, — пообіцяла Мері.
— От і добре, — мовила Фіс, ніжно поплескуючи себе по пухкому животі.
Тоді перевела погляд на затоку, де Крістофери й Вандергофи грали два на два у водне поло, запекло перекидаючись величезним червоним м’ячем.
Вона рішуче підтягла свій тісний бікіні.
— Ходімо й ми до них. Пограємо три на три без будь-яких правил.
І Фіс пустилася бігти через пляж до затоки й зупинилась тільки тоді, коли хвилі захлюпотіли навколо її товстих стегон. Відчайдушно змахнувши руками, вона занурилась у воду, наче великий рожевий морж, що полює невловиму рибину.
Мері неквапливо й граціозно підвелася. Від сонця й солоної води її тіло набрало помітного бронзового поблиску. Високо тримаючи голову, вона якусь хвилю стояла так, наче молода богиня, невимовно прекрасна своєю чистою, нетлінною красою; потім повагом рушила у воду слідом за місіс Вассерман.
Того вечора Сем Вассерман повернувся з Канна десь після десятої. Майже відразу ж він одвів Мері вбік і заговорив до неї довірчим тоном.
— Лоро, — сказав він, — я маю для вас добрі новини. Завтра дехто з моїх приятелів приїде сюди з Канна й залишиться на неділю. Вони хочуть на вас подивитись. Я заклав міцні підвалини вашого майбутнього, рибонько. Ці люди мають вагу в світі кіно, і ми з вами можемо облагодити неабияке дільце.
— Дякую, Семе, — тихо мовила вона умисне здивованим тоном.
— Поводьтеся природно, будьте сама собою, — провадив він, — і ні в якому разі не говоріть з жодним із них про справи. В ділових розмовах з цими людьми потрібна гранична обережність. Покладіться на мене. Нехай я буду для них ваш імпресаріо. Ви розумієте?
— Так.
— Звичайно, вони хочуть побачити товар, перш ніж його купувати, та скоро вони глянуть на вас, моя рибонько… — Він промовисто закотив очі, тоді швидко додав: — Я беру десять відсотків з загальної суми плюс видатки. Згода?
— Ну що ж, хай так.
— Ніяких “ну що ж”. Я веду чесну гру щодо Еміля… і, само собою, щодо вас. Одна десята плюс видатки — це звичайна річ, і я відроблю своє з верхом. Та й, зрештою, що там якісь десять відсотків, коли йдеться про мільйон доларів!
Цього разу подив Мері був цілком щирий.
— Скільки ви сказали? — перепитала вона.
— Мільйон доларів, рибонько, а може, й більше. Далебі, ви цього вярті, але вам потрібна ділова людина, щоб вести переговори. Я подбаю про всі неприємні дрібниці. Вам залишиться тільки лічити гроші.
— Але… але що я маю робити за цей мільйон?.. Він хитрувато посміхнувся.
— Рибонько, та за такі гроші більшість людей зробила б усе що завгодно. Вам нема чого турбуватися: діла вам знайдуть більш ніж досить. Якщо це буде записано в контракті — погоджуйтесь, якщо ні — відмовляйтесь. Ви мене розумієте?
— Так, Семе, здається, розумію, — пробурмотіла вона.
— Ви не тільки красуня, а до того й розумниця, — зауважив він.