Пісня Сюзанни. Темна вежа VI
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #6
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0791-5
- Переводчик: Олександр Красюк
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Пісня Сюзанни. Темна вежа VI». Краткое содержание книги:
— Відступаємо, — сказав стрілець Едді. — Зараз же.
— Гарна ідея.
Роланд схопив за руку чоловіка у фланелевій сорочці. Той враз відірвав очі від лісовоза і втупився у стрільця. Роланд кивнув у бік задньої частини крамниці, і старий кивнув у відповідь. Ця його безмовна кмітливість була неочікуваним дарунком.
Причіп лісовоза врешті перекинувся, розплющивши одну з припаркованих машин (і разом тих бійців, що за нею ховалися, дуже сподівався Роланд): спершу покотилися верхні колоди, а потім і решта. В жахливому безкінечному скреготі рваного металу потонули кволі, порівняно з цими звуками, постріли.
ДВА
Едді вхопив крамаря так само, як і Роланд перед ним вхопив іншого чоловіка, але Чіп і зблизька не виявив тієї притомності чи хоча б інстинкту самозбереження, які мав його покупець. Він продовжував тупитися крізь зазубрені діри, які щойно були його вітринами, очі мав вибалушені від шоку: а лісовоз надворі входив у фінальну фазу самознищувального балету; від важкого причепа відірвалася кабіна і поскакала повз крамницю горою до лісу. Сам вантаж не переставав волочитися правим узбіччям дороги, зриваючи грунтову ударну хвилю і залишаючи поза собою глибоку ріллю, де лежав розплющений «шевроле» і ще двійко розчавлених бійців.
Проте їх було ще доста і звідкілясь бралися нові. Чи так здавалося? Стрілянина не вщухала.
— Гайда, Чіпе, час відриватися, — гукнув Едді, і цього разу, коли він потяг крамаря в глиб крамниці, той рушив, продовжуючи озиратися через плече й витирати кров собі зі щоки.
Позаду крамниці, в лівій її частині, виявилася прибудована 'їдальня з шинквасом, кількома високими стільцями, з трійкою чи більше, столів і старою вершею для лову омарів над газетною стійкою, де, здається, головно містилися старі числа чоловічих журналів з фото дівчат. Щойно вони досягли цієї частини будівлі, стрілянина знадвору посилилися. А потім знову стихла, цього разу приглушена вибухом. Бензобак лісовоза, вирішив Едді. Він відчув, як повз нього цвенькнула куля, і побачив, що в картині з зображенням маяка, яка висіла на стіні, з’явилася велика кругла діра.
— Хто то за хлопці? — спитав Чіп цілком притомним голосом. — Хто ви такі? Мене поранено? Знаєте, мій син був у В’єтнамі. Ви бачили той лісовоз?
Едді не відповів на жодне з його запитань, лише посміхався й кивав та підганяв Чіпа вперед, услід за Роландом. Він не мав жодної гадки, куди вони прямують або як їм вибиратися з цієї халепи. Єдине, в чому він був цілком впевнений, — це те, що Кельвіна Тауера тут не було. Можливо, й на краще. Саме через Тауера їм дісталася ця порція пекельного вогню і сірки, але ж пекельний вогонь і сірка то була справа отця Каллагена, щодо цього Едді не мав сумнівів. Аби ж тільки старий Калл…
Раптом руку Едді немов проштрикнуло розпеченою циганською голкою, він аж скрикнув від несподіваного болю. За мить ще одна встромилася йому в литку. В гомілці лівої ноги вибухнув вже серйозніший біль, і знову він скрикнув.
— Едді! — ризикнув озирнутися Роланд. — Ти як там…
— Добре, гайда, гайда!
Тепер перед ними була задня стіна з дешевого гіпсокартону з трьома дверми. На одних було написано МАЛЬЧУКИ, на других — ДЄВУЧКИ, на третіх — ТІЛЬКИ СЛУЖБОВЦІ.
— ТІЛЬКИ СЛУЖБОВЦІ! — гукнув Едді. Він кинув погляд униз і побачив у себе на джинсах, дюйми за три нижче коліна, спливаючу кров’ю діру. Куля не роздробила коліно, це вже добре, але ж, мамуню, як же воно боляче, щоб їх чорти забрали.
Над головою вибухнув плафон. Злива скла посипалась Едді на голову і плечі.
— Я застрахований, але бозна, чи компанія покриватиме збитки від такого, — промовив Чіп своїм цілком розважливим тоном. Він знову витер кров собі з обличчя і змахнув її з пальців на підлогу, де тут же розпливлася пляма Роршаха. Навкруг них дзижчали кулі. Едді побачив, як одна зачепила комір Чіпа. Десь позаду них Джек Андоліні — старий друзяка Подвійний Виродок — верещав італійською. Чомусь Едді не вірилося, щоб той подавав команду відступати.
Роланд з покупцем у фланелевій сорочці заскочили в приміщення з написом ТІЛЬКИ СЛУЖБОВЦІ. Слідом, п’яний від адреналінової накачки, рушив Едді, потягнувши за собою Чіпа. Вони потрапили в комору, до того ж чималенького розміру. Едді почув запахи різних крупів, чогось м’ятного, але все забивав дух кави.
Тепер перед вів містер Фланелева Сорочка. Роланд швидко слідував за ним центральним проходом, серед високо заставлених консервними бляшанками піддонів. Едді доблесно шкутильгав услід, так і тягнучи крамаря. У друзяки Чіпа витекло вже багато крові з рани на скроні, й Едді очікував, що той ось-ось знепритомніє, проте Чіп на диво тримався… скажімо так, козирем. Він якраз питався в Едді, що трапилося з Рут і її сестрою. Якщо він мав на увазі тих двох жінок у крамниці (напевне ж, їх), Едді сподівався, що Чіпу самому раптом не пригадається все, що там трапилося.