Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
2) іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки і на цей предмет може бути звернене стягнення. Умови відчуження нерухомого майна, що належить державним і комунальним підприємствам на праві господарського відання, визначаються ч. 2 ст. 75 і ч. 9 ст. 78 ГК. Що стосується звернення стягнення на нерухоме майно, що належить державним підприємствам на праві господарського відання, та господарським товариствам, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, на праві власності, то на такі дії встановлено мораторій (ст. 1, 2 Закону «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» [182]). Це виключало б укладення щодо такого майна зазначених юридичних осіб іпотечних договорів до скасування мораторію. Але переважно перед названим Законом застосовуються положення Закону «Про іпотеку», що дає можливість реалізації речового права на предмет іпотеки, що належить державному підприємству на праві господарського відання;
3) нерухоме майно має бути зареєстроване у встановленому порядку як окремий виділений в натурі об’єкт права власності. Спеціально передбачається, що частина об’єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після виділення її в натурі і реєстрації права на неї як на окремий об’єкт (частина третя ст. 5 Закону «Про іпотеку»).
8. Якщо інше не встановлено договором, нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма приналежностями. У разі приєднання до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору частини об’єкта нерухомого майна, яка не може бути виділена в натурі, іпотека поширюється і на цю частину.
9. Частина четверта ст. 6 Закону «Про іпотеку» встановлює правила про зв’язок іпотеки будівлі (споруди) з іпотекою земельної ділянки та іпотеки земельної ділянки з іпотекою будівлі (споруди). Якщо в іпотеку передається будівля (споруда), іпотека поширюється і на належну іпотекодавцю на праві власності земельну ділянку або її частину, на якій розташована відповідна будівля (споруда) і яка необхідна для використання цієї будівлі (споруди) за цільовим призначенням. Якщо ця земельна ділянка належить на праві власності іншій особі, а іпотекодавець мав лише право користування нею, після звернення стягнення на предмет іпотеки до нового власника цього предмета переходить право користування земельною ділянкою на тих же умовах, на яких земельною ділянкою користувався іпотекодавець.
У разі передання в іпотеку земельної ділянки іпотека поширюється на розташовані на ній будівлі (споруди).
10. Іпотека об’єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передання в іпотеку нерухомого майна, право власності на яке у іпотекодавця виникне в майбутньому. Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору (частина четверта ст. 16 Закону «Про іпотеку»), тобто закон не вимагає переукладення договору після введення будівлі, споруди чи житлового будинку в експлуатацію, та оформлення права власності на відповідні об’єкти нерухомого майна.
11. Частина друга ст. 16 Закону «Про іпотеку» передбачає і інший спосіб передання в іпотеку об’єктів незавершеного будівництва. Таким є передання в іпотеку земельної ділянки, на якій виконується будівництво. Логічно було б думати, що при оцінці земельної ділянки, на якій виконується будівництво, як предмета застави, її вартість повинна визначатись з урахуванням вартості незавершеного будівництва. Якщо ж іпотекодавцем є забудовник, що фінансує будівництво споруд житлового чи нежитлового призначення з метою продажу іншим особам, то при зверненні стягнення на предмет іпотеки іпотека не поширюється на ту частину будівлі (споруди), яка виділена в натурі і була придбана будь-якою особою (покупцем) на підставі цивільно- правового договору шляхом повної сплати її вартості до моменту прийняття рішення про звернення стягнення, якщо інше не передбачено договором з покупцем відповідної частини будівлі (споруди).