Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Стаття 575. Окремі види застав
1. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
2. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом — у володіння третій особі.
3. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
1. Ця стаття передбачає можливість існування окремих видів застав. Стосовно окремих видів застав встановлюються спеціальні правила. Вони коментуються нижче.
ІПОТЕКА
2. Відносини щодо іпотеки регулюються Законом «Про іпотеку» [197]. У частині, яка не врегульована названим Законом, відносини щодо іпотеки регулюються Цивільним кодексом, ст. 133 Земельного кодексу [38]. Не виключається застосування до іпотеки деяких положень Закону «Про заставу» (зокрема, ст. 56 — 64). Господарський кодекс не формулює положень щодо іпотеки. Положення про іпотеку формулюються в ст. 5 — 10 та інших Закону «Про іпотечне кредитування операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» [199], у ст. 10, 50 Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Іпотека вважається перспективним напрямком розвитку правовідносин щодо забезпечення виконання зобов’язань. Тому приймаються і будуть прийматись нормативно-правові акти, що поширюються на ці правовідносини.
3. Стаття 1 Закону «Про іпотеку» визначає нерухоме майно (нерухомість) так само, як і ч. 1 ст. 181 ЦК. Додатково лише зазначається на таку ознаку нерухомого майна, як те, що воно невід’ємно пов’язане з земельною ділянкою. Відповідно до законодавчої практики зарубіжних країн та міжнародних договорів правовий режим нерухомого майна у відносинах щодо іпотеки поширюється на повітряні та морські судна, судна внутрішнього (водного) плавання, космічні об’єкти. Таке ж правило встановлюється абзацом другим ст. 1 Закону «Про іпотеку». Це відповідає ч. 1 ст. 181 ЦК, яка допускає можливість поширення законом режиму нерухомої речі на названі об’єкти. Але відносини щодо іпотеки морського торговельного судна регулюються переважно ст. 364 — 378 КТМ.
4. Іпотека визначається в ст. 1 Закону «Про іпотеку» відповідно до визначення застави в ст. 572 ЦК. При цьому зазначається на особливість предмета іпотеки (нерухоме майно) і на те, що при іпотеці він (цей предмет) залишається у володінні та користуванні іпотекодавця. Це не виключає укладення договору застави нерухомого майна з умовою про передання його у володіння заставодержателя з правом останнього користуватися цим майном або без такого. Але на такі відносини Закон «Про іпотеку» поширюватись не може.
5. Предметом іпотеки може бути земельна ділянка, що належить іпотекодавцеві на праві власності. Як і щодо інших видів нерухомого майна, стосовно земельної ділянки встановлено, що її частина може бути предметом іпотеки після виділення її в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт. Заставодержателями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути тільки банки (ст. 133 ЗК).
6. Іпотека (обтяження нерухомого майна іпотекою) відповідно до частини першої ст. 4 Закону «Про іпотеку» підлягає державній реєстрації. Виходячи з того, що реєстрації підлягає не іпотечний договір, а іпотека, ст.-4 Закону «Про іпотеку» встановлює, що недотримання положення про державну реєстрацію іпотеки не тягне недійсності іпотечного договору. Тому іпотечний договір як правочин слід вважати вчиненим з моменту його нотаріального посвідчення. Державна реєстрація іпотечного договору не передбачена.
Реєстрація іпотеки здійснюється на підставі повідомлення іпотекодержателя.
7. Загальні вимоги до предмета іпотеки встановлюються частиною першою ст. 5 Закону «Про іпотеку» [197]:
1) предмет іпотеки має належати іпотекодавцеві на праві власності. Державні і комунальні підприємства, яким майно належить на праві господарського відання (ч. 1, 2 ст. 74; ч. 3 ст. 78 ГК [42]), мають право укладати договори іпотеки щодо цього майна з додержанням вимог ч. 2 ст. 75 і ч. 9 ст. 78 ГК (за попередньою згодою органу, до сфери управління якого вони входять, і, як правило, на конкурентних засадах). Спеціальне правило ст. 5 Закону «Про іпотеку», що розглядається, виключає укладення іпотечного договору щодо майна, яке належить на праві оперативного управління установам, що фінансуються із бюджетів, а також казенним підприємством. Цей висновок не спростовується тим фактом, що казенне підприємство відповідно до ч. 4 ст. 77 ГК має право розпоряджатись закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, за наявності попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно (казенне підприємство) входить, оскільки перевага при правозастосуванні належить ст. 5 Закону «Про іпотеку»;