Іліада. Одіссея

268] Слідом за ним і Еант, набагато ще більший схопивши

269] Камінь, як жорно млинове, і ним розмахнувшися, кинув

270] Із неймовірною силою, й в щит посередині втрапив,

271] Ранивши Гектору милі коліна, і навзнак упав він,

272] Груди прикривши щитом. Та підвів Аполлон його зразу ж;

273] І на мечах врукопаш вони стали б рубатися зблизька,

274] Якби не вісники Зевса й окличники смертного люду,

275] Що підійшли до них, - цей від троян, а той від ахеїв

276] Мідянозбройних - Ідей і Талфібій, розумні обидва.

277] Берла вони поміж них простягли, і окличник троянський

278] Слово промовив Ідей, досвідчений в мудрих порадах:

279] «Годі вам, любі сини! Припиніть ви борню і змагання!

280] Ви ж обидва водно хмаровладному Зевсові любі,

281] Ви обидва хоробрі бійці - це побачили всі ми,

282] Ось уже ніч западає, а добре скоритися ночі».

283] Відповідаючи, мовив до нього Еант Теламоній:

284] «Хай же, Ідею, слова твої й Гектор так само повторить.

285] Викликав сам на двобій найсміліших мужів він ахейських.

286] Хай же і зараз почне, а я вслід за ним підкорюся».

287] В відповідь Гектор великий сказав йому шоломосяйний:

288] «Обдарував тебе бог і силою, й зростом, Еанте,

289] Й розумом, та й на списах ти найкращий боєць між ахеїв,

290] Тим-то давай припинім на сьогодні борню і змагання

291] Збройне. Згодом ми знову почнемо змагання, аж поки

292] Нас божество не розніме, комусь дарувавши звитягу.

293] Ось уже ніч западає, а добре скоритися ночі.

294] Як же ахеїв обрадуєш ти при човнах мореплавних,

295] А щонайперше рідних та друзів, які є у тебе.

296] Я ж у великому місті владики старого Пріама

297] Радістю втішу троян і в довгім одінні троянок,

298] Що до оселі богів за мене молитися прийдуть.

299] Тож обміняймось багатими нині з тобою дарами,

300] Щоб говорив про нас кожен з троян і кожен з ахеїв:

301] «Билися в лютій вони ворожнечі, що душу з'їдає,

302] А розійшлись після бою у злагоді й дружбі взаємній».

303] Мовив це й дав він Бантові срібноцвяхований меч свій

304] Разом із піхвою й гарно скроєним пасом ремінним,

305] А Теламоній віддав йому пояс, шо пурпуром сяяв.

306] Так розлучились вони, і пішов з них один до ахеїв,

307] Другий - до шумного війська троян. А ті серцем раділи,

308] Дивлячись, як повертається цілий до них і здоровий

309] Гектор, що сили Еанта і рук нездоланних уникнув, -

310] В місто його повели, хоч живим уже бачить не ждали.

311] Так повели і Еанта красивоголінні ахеї

312] До Агамемнона, що із звитяги був втішений вельми.

313] Як у намети вони зібрались до сина Атрея,

314] Взявши бика п'ятирічного, - владар мужів Агамемнон

315] В жертву приніс задля них всемогутньому Зевсу Кроніду.

316] Оббілували і, шкуру обдерши, всього порубали,

317] Дрібно порізали й кожен шматок на рожен настромили,

318] Потім старанно засмажили й згодом з рожнів познімали,

319] І, закінчивши роботу, до гойної учти взялися,

320] Нарівні всіх частували, ніхто не лишивсь без частунку.