Іліада. Одіссея
- Автор: Гомер
- Язык: украинский
- Переводчик: Борис Тен
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Іліада. Одіссея». Краткое содержание книги:
Поема відзначається досить складною і довершеною композицією, що свідчить про високий художній рівень, якого досягла поезія Гомерівського часу. «...Окреслені ясними лініями, в прозорому і рівному освітленні стоять і рухаються люди в межах простору, що охоплюється оком; не менш ясні їхні думки й почуття, повністю виражені в слові, гармонійні навіть у стані хвилювання» (Е. Ауербах).
75] Громом ударивши з Іди високої, Зевс блискавицю
76] Кинув страшенну на військо ахеїв; побачивши жах цей,
77] Аж остовпіли усі, і острах блідий огорнув їх.
78] Ідоменей тут лишитись не смів, ні владар Агамемнон,
79] Ані обидва Еанти, Ареєві слуги відважні.
80] Нестор лише староденний зостався, опора ахеїв,
81] Хоч і не з волі своєї: коня його ранив Єлени
82] Пишноволосої муж молодий, Александр богосвітлий,
83] В тім'я ввігнавши стрілу, туди, де на черепі кінськім,
84] Грива рости починає - це найнебезпечніше місце.
85] З болю став кінь на диби: стріла увійшла йому в мозок.
86] Інших сполохав він коней, під мідним звиваючись вістрям.
87] Збрую хотів обрубати старий у коня, замахнувшись
88] Гострим мечем, коли Гектора коні баскії зненацька
89] Вбігли в саме сум'яття із їхнім візничим одважним
90] Гектором. Був би одразу старий і дихання позбувся,
91] Та тої ж миті помітив це Діомед гучномовний,
92] Страшно тоді закричав він, щоб духу піддать Одіссею:
93] «О Лаертід богорідний, удатний на все Одіссею!
94] Що ж ти, як той боягуз, із юрбою показуєш спину?
95] Як би при втечі в потилицю хто не встромив тобі списа!
96] Краще спинись, захистімо старого від цього шаленця!»
97] Мовив він так, та терпливий не вчув Одіссей богосвітлий,
98] До крутобоких чимдуж поспішав кораблів він ахейських.
99] Син же Тідея погнався й один аж у лави передні,
100] Лиш перед повозом він зупинивсь Нелеїда старого
101] Й, прямо звернувшись до нього, слово промовив крилате:
102] «Старче, занадто тебе бійці молоді утісняють!
103] Сила ослабла твоя, безпорадна пригнічує старість,
104] Кволий у тебе візничий, і коні твої вже охляли.
105] Стань же мерщій в колісницю до мене й побачиш, які-то
106] Тросові коні, як швидко уміють вони по рівнині
107] Мчати туди і сюди - у погоні і втечі так само.
108] Я їх в Енея забрав, особливо при втечі надійних.
109] Слуги твоїх хай доглянуть, моїх же удвох ми скеруєм
110] Проти троян, упокірників коней, щоб Гектор побачив,
111] Як і в мене в долонях тоді шаленітиме спис мій».
112] Мовив він так. Не перечив і Нестор, їздець староденний.
113] Зразу ж взяли його коней візничі тоді доглядати -
114] Дужий Стенел і з ним разом ще Еврімедонт заповзятий.
115] Ті ж обидва на повіз до сина Тідея ступили.
116] Нестор до рук своїх віжки упевнено взяв червонясті,
117] Коней стьобнув, і вони біля Гектора враз опинились.
118] Прямо на них він летів. Діомед в нього списом поцілив,
119] Схибив, проте, й замість нього в візничого втрапив супутця,
120] Еніопея, сина відважного духом Фівея, -
121] Віжки тримаючи, ранений був під соском він у груди
122] І з колісниці упав. Назад подались прудконогі
123] Коні, від нього ж і сила в ту мить, і душа відлетіли.
124] Жаль за візничим страшний огорнув тоді Ректору серце.
125] Але й, сумуючи тяжко, лишив він супутця лежати
126] Мертвим та іншого став шукати візничого, й коні
127] Ждали недовго керманича смілого. Зразу знайшов він
128] Архептолема, сміливого сина Іфіта. Той вийшов
129] Із батогом на повіз - бистрими правити кіньми.
130] Сталося б лихо страшне, загибель прийшла б неминуча.
131] Загнані до Іліона були б, наче вівці, трояни,
132] Тільки зразу помітив це батько людей та безсмертних:
133] Громом ударивши, кинув він з неба ясну блискавицю -
134] Впала на землю вона перед кіньми у сина Тідея.
135] Полум'я грізне знялося від сірки, що буйно палала.
136] Переполохані збилися під колісницею коні.
137] В Нестора спохвату випали віжки із рук червонясті,
138] Сам він жахнувся душею і так Діомедові крикнув:
139] «Однокопитих, Тідіде, мерщій завертай своїх коней!
140] Чи не збагнув ти, що Зевс не тобі посилає звитягу?
141] Іншого-бо окриває сьогодні Кроніон своєю
142] Славою, - згодом, можливо, і нам він її, коли схоче,
143] Дасть. Та Кронідових рішень ніхто із людей не відверне,
144] Хоч би й який був могутній, бо Зевс набагато сильніший».
145] Відповідаючи, мовив йому Діомед гучномовний:
146] «Те, що ти, старче, говориш, і слушне цілком, і доречне,
147] Та невимовна печаль мені серце і душу проймає!
148] Гектор колись, похваляючись перед троянами, скаже:
149] «До кораблів своїх з ляку од мене утік син Тідея!»
150] Скаже з хвальбою, й тоді - хай земля мене швидше поглине».
151] В відповідь мовив тоді йому Нестор, їздець староденний:
152] «Що це ти, сину Тідея відважного, що ти говориш!
153] Хоч би й назвав десь Гектор безсилим тебе боягузом,